10 грудня стартував марафон для вчителів початкових класів Стрийської ОГ "Радість бути вчителем"
В основі марафону книга педагога, психолога, тренера Орисі Сідляр "Радість бути вчителем".
Що дозволить Вам сформувати якісний контакт з дитиною?
Для того, аби процес передачі знань чи Вашого життєвого досвіду був ефективним, украй важливо налагодити міжособистісний контакт із тими, для кого все це призначено. І не так важливо, які знання Ви передаєте чи який предмет викладаєте, важливо на скільки з Вами можна почуватися комфортно. Будьте певні, діти легко братимуть від Вас усе тільки в тому випадку, якщо поважатимуть Вас, довірятимуть, почуватимуться з Вами добре. Авторитет є вирішальним фактором для того, щоб до Вас дослухались.
Пропоную для початку зрозуміти, як Ви спілкуєтесь.
Розглянемо чотири стратегії спілкування. Так Ви зможете зрозуміти, яка із них Ваша і яку хотіли б обрати, щоб досягнути успіху. Якщо Вас не влаштовує те, у які ситуації Ви часто потрапляєте, визначте у якій стратегії спілкуєтесь.
Не засмучуйтесь, якщо виявите, що не все у Вас так, як би хотілося. Скажу лише одне, Ви завжди зможете стати тим, ким самі захочете.
1. Погано ставимось до себе, але добре до інших.
Деяким людям здається нормальною така взаємодія. Це постійні жертви, які мають виправдання для своїх страждань. Ще з дитинства таких людей вчили страждати заради добра інших. І, якщо це Ваш сценарій, то дозвольте нагадати, що той, хто не вміє бути щасливий сам, не зможе цьому навчити інших.
2. Погано ставимось до себе і погано до інших.
Така стратегія спілкування взагалі не здатна принести у Ваше життя нічого, окрім постійного болю. Чому? А вже тільки тому, що світ для Вас у цьому випадку стане місцем суцільного страждання. Уявіть, що Ви погані і все навколо таке ж. Тобто надії на щось краще просто нема. Куди вже гірше? Таке спілкування найстрашніше, воно сповнене розчарування й безнадії. Наче в зачарованому колі, допомоги чекати немає звідки.
3. Добре ставимось до себе, але погано до інших.
Трохи краща ситуація по відношенню до себе, проте, якщо залишатись рівні такої моделі в чистому вигляді, то зведемо своє спілкування до хвалькуватих фраз типу: «Ти не зможеш так, як я, бо ти не зрівняєшся зі мною», «От бачиш, як у мене виходить. Це тому, що я докладаю більше зусиль, ніж ти», «Мої батьки виховували мене інакше. Тобі цього не зрозуміти».
У такій взаємодії людина поруч із Вами не зможе почуватися затишно. Їй не буде комфортно тільки тому, що хтось завжди намагатиметься її обійти. Коли Ваші слова не наповнені вірою в іншу людину, Ви перестаєте бути для неї підтримкою й авторитетом.
4. Добре ставимось до себе і добре до інших.
Єдина виграшна і справді чудова стратегія поведінки у спілкуванні – доброзичливе ставлення до себе й до інших. Так ми створюємо рівні умови, сприятливе партнерське середовище. Ця стратегія поведінки формується в тих дітей, чиї батьки вірили в їхні сили і самі з любов’ю та повагою ставились до себе та людей навколо. Діти в таких сім’ях мають хороші можливості стати добрими людьми, здатними на співпрацю й чесні стосунки.
Людину з такою стратегією спілкування впізнаєте одразу. З нею приємно розмовляти, а від її ставлення надихатиметесь на нові звершення. Навіть у випадку невдачі вона скаже Вам: «Не бійся, у тебе все вийде. У мене теж були труднощі, але я впорався. Вірю в тебе, ти все зможеш». Щастя бути поруч з такою людиною! У скруті і в радості вона буде поруч з Вами й добере потрібні слова.
Практикуйте і записуйте.
Спробуйте зафіксувати якусь свою розмову. Визначте, у якій стратегії спілкуєтесь. Як ставитесь до себе? А до іншої людини? Не шукайте пояснень і не діліть людей на категорії, намагайтесь просто зрозуміти, як для Вас виглядає світ навколо? Люди хочуть Вам добра чи ні? Як самі ставитесь до себе?
Ваші колеги – Ваш ресурс!
Багато людей недооцінює значення інших у своєму житті. Пригадайте, часто доводиться чути, як хтось страшенно хоче на безлюдний острів. Тільки от на той момент бідолаха не розуміє, що з острова одинокості дуже швидко хотітиме назад. І ті, які досі нібито тільки напружували і виснажували, стануть за якийсь час дуже бажаними у його житті.
Не секрет, що людина – істота соціальна. Визнаємо ми це чи ні, але дуже потребуємо один одного. Наша природа така: нам одночасно потрібна можливість усамітнюватись і дуже важлива присутність інших людей у нашому житті. Це треба розуміти і завжди пам’ятати. Побути на одинці із своїми думками – вкрай важлива справа, адже це дорога до себе. Тож, якщо постійно тікаємо від цього, за якийсь час дуже стомлюємось, адже окрім метушні наше життя нічим не наповнене. Не визначившись, що для нас важливо, не маючи часу на себе, починаємо від себе тікати. Так потрапляємо у власну пастку, коли навколо багато всього, життя вирує, але все частіше це дратує й напружує. Частіше усамітнюйтесь, особливо якщо у Вас виникли труднощі. Не тікайте в шум, у те, що відволікає, але не вирішує проблему. Відволікаючі маневри ніби відсувають проблему, але не з Вашого життя, а в почекання. На майбутнє значимість витіснених труднощів, тільки наростатиме, а ситуації повторюватимуться. Їхнє розрішення все одно потребуватиме Вашої присутності, Вашого аналізу, розуміння того, що для Вас цінно. І відповісти на такі важливі для себе запитання можна тільки наодинці із собою. Більше спілкуйтеся зі собою!
Ваші професійні стосунки допомагатимуть Вам приймати правильні рішення тоді, коли складно в роботі. Щоденні завдання вимагають гнучкості, досвіду, знань, емоційного ресурсу. Кожен учитель добре знає, скільки всього треба, щоб залишатися тим, за хочеться йти. І в кожному колективі знайдуться ті, хто вже був на Вашому місці, а також ті, хто ще не був. У своїй вчительській професії ми йдемо спільною дорогою і зустрічаємо подібні виклики. Є хтось, хто попереду, у кого більше досвіду, хто може показати Вам свої варіанти вирішення різних ситуацій. А є хтось, хто ще й там не був, де зараз Ви. Уявіть сходження на гору. Той, хто попереду від Вас, уже піднявся вище, він бачить інші горизонти, ніж Ви і може бути Вам дуже корисний, бо розповість як обійти ями, калюжі, колючі зарості, перед якими зараз опинилися Ви. Коли відкриєтесь таким людям і зумієте скористатися їхньою мудрістю, зможете легше пройти перешкоди. І хоч все одно йти таки доведеться Вам, та погодьтеся, такі знання зайвими не бувають. Одночасно не забувайте й про тих, хто позаду. Ви, як ніхто, можете бути корисні у їхньому житті. Стати добрим провідником теж дуже гарна робота. Не нав’язуйте нічого свого, просто діліться досвідом. Кому треба, той візьме. Будучи важливою ланкою такого ланцюжка подорожніх, завжди отримуватимете ресурс. Це секрет невтомності, джерело позитивної енергії. З одного боку, є люди, які допоможуть і надихнуть, а з іншого – є ті, які потребують Вас і задовольнятимуть одну з вищих Ваших потреб – потребу в самореалізації, потребу бути потрібним. Ви почуватиметесь щасливою людиною, коли розумітимете, яку важливу роль відіграєте в житті іншої людини. Хороший і чесний спосіб задовольняти свої людські потреби. Вищі потреби ми задовольняємо завдяки іншим людям. Так відчуваємо своє важливе призначення. Цінуйте людей у своєму житті!
Практикуйте і записуйте:
То що Ви можете зробити вже сьогодні, щоб Ваші колеги стали Вашим ресурсом? Як збільшити кількість друзів на роботі? Щоб краще розібратися у своїх стосунках і потренуватись бути справді хорошим другом, щоб змогти запропонувати людям стосунки вищої якості, заохочую Вас зробити маленький самоаналіз. Виконання таких практикумів дасть Вам правильний напрямок для саморозвитку і самонавчання.
1. Почніть рахувати все добре, що Вам дають колеги. Найкраще – записуйте. У кінці кожного тижня підсумуйте, скільки отримуєте.
2. Поспостерігайте за тим, як ставитесь до своїх колег, коли ті просять про якусь послугу. Заведіть щоденник самоспостереження і записуйте.
3. Зверніть увагу, як самі просите про допомогу. Чи готові попросити? Як часто це робите?
4. Чи не нав’язуєте свою волю іншим? Чи достатньо простору залишаєте людині для її власних рішень?
5. Як поводитесь, коли отримуєте відмову?
Вам завжди буде чого вчитися
Не думайте, що колись знатимете все. У Вашому житті ніколи не настане момент, коли вже не буде чому вчитися. Краще перетворіть своє життя на дослідження. Уявіть, що Ви – науковець. Так Вам стане цікавіше не тільки працювати, а й жити. Яке ж заняття є більш захопливим, ніж досліджувати життя у різних його проявах?
Деякі вчителі переживають великий стрес від одної тільки думки, що не знають якоїсь відповіді на запитання. Розслабтесь, у Вас завжди будуть такі ситуації. Чому? Та хоча б тому, що світ змінюється і знання про нього також. Ви не зможете завжди про все знати. У дітей, як і в багатьох дорослих, постають різні запитання, над якими ламає голову не одне покоління. Ви не можете знати всього!
Коли у Вас виникатиме відчуття, як мало Ви знаєте?
Тоді, коли насправді знаєте багато. Чим більша сфера знання, тим більше відкривається сфера незнання. Тільки, коли вже щось знаєте, можете наблизитись до кордону, за яким далі є те, чого не знаєте.
Щоразу, коли ми дізнаємося про щось більше, розширюємо сферу знань і наближаємося до того, скільки ще поза тим, про що навіть не здогадуємось. От і виходить: чим більше знаємо, тим більше розуміємо, як багато ще не знаємо. Сфера незнання для кожного завжди буде більшою, ніж сфера знань. Але розумітимуть це ті, які щось таки знатимуть.
Зазвичай, про всезнайство Ви чутимете від людей, які насправді знають мало, адже вони наближені до сфери незнання по меншому периметру кола знань, а отже й бачать свої незнання в менших масштабах, ніж ті, хто знає більше. Скільки навколо невідомого можуть оцінити ті, кому вже багато відомо!
Не дивуйтесь, якщо все життя вчитесь, а Вам все частіше здається, що знаєте не так багато. Прийміть той факт, що знаємо ми в рази менше, ніж не знаємо. І живіть з цим спокійно. Зберігайте дух дослідника, якому завжди цікаво, і він присвячує все своє життя новим відкриттям!
Практикуйте і записуйте:
Пригадайте, як цікаво буває, коли чогось не знаєш. Намагаєшся вловити кожне слово з приводу цієї теми, вдячний будь-кому, хто готовий поділитися досвідом, якого тобі зараз так бракує, а інтрига тримає в тонусі і змушує шукати істину. У полоні нестримної цікавості, думки охоплені незвіданим…
Бажання постійно шукати перетворює людину на дослідника, якому цікаво жити!
Не переймайтеся, що чогось не знаєте. Учіться постійно, розвивайтесь і насолоджуйтесь процесом, у якому ніколи не нудно!
Техніка «Я молодець!»
Чи звикли Ви себе хвалити? Гадаєте, зайвим буде нагородити себе схвальною думкою, добрим словом, зверненим до себе? А от і ні! Це навіть дуже важливе заняття, якщо не бажаєте виснаження та розчарування.
Існують різні причини того, чому люди забувають про добре слово один для одного: це низька самооцінка, самообман на кшталт «щоб не зіпсувати» іншу людину, безпідставна віра в те, що тільки критика виправляє, хоч насправді вона тільки виснажує. Тож хоч скільки б доброго Ви зробили, рідко хто скаже Вам те чарівне слово "молодець". Люди не звикли бачити те добре, що Ви робите, але зазвичай звертають увагу на те, що не так. Хтось не похвалить Вас, бо зробить більше за Вас і не помітить Вашого маленького успіху, хтось вважатиме це підлабузництвом, ще хтось не буде зацікавлений у Ваших успіхах, а багато хто просто не вміє цього робити, ніхто їх не вчив вірити в себе і в людей.
І найважливіше! Не перетворюйте оточуючих людей на заручників Вашого щастя. Не очікуйте зовнішньої оцінки, особливо схвалення, не впадайте у цю хворобливу залежність. Навчіться самі помічати свої маленькі успіхи, вчасно казати собі "Я молодець!" і почніть отримувати від цього задоволення. Завжди є за що себе похвалити, будьте уважні до себе. Перестаньте залежати від думки оточуючих і здійснюйте свої задуми без розчарувань і знесилення. Ви – найважливіша людина у своєму житті і найбільшою мірою на нього впливаєте.
Навчіться помічати свої маленькі успіхи! Щоразу винагороджуйте себе добрим словом, схвальною думкою, коли впорались з якимись труднощами. Якщо зробили те, чого раніше не робили, якщо вдалось те, що раніше не вдавалось, якщо сьогодні у Вас виходить краще, ніж вчора, - Ви молодець!
Практикуйте і записуйте:
Пропоную виконувати маленьку щоденну вправу: ввечері знайдіть те, що протягом дня Ви зробили добре. Запишіть усе те, за що Вас можна похвалити сьогодні. Підсумуйте, скільки разів Ви сьогодні були гідні похвали? Якщо проробите із собою таке хоча б протягом місяця, отримаєте прекрасний навик – підтримувати себе, вірити у свої сили, покладатися на себе в найвідповідальніші моменти. І це зовсім не означає, що Вам більше ніхто не потрібен, є багато важливих для Вас людей, просто тепер не вони вирішують Ваше майбутнє, а Ви самі!
Ви зможете дати собі більше, ніж Вам зможуть запропонувати інші! Особливо у важкі часи, коли інші не знатимуть, яку дорогу Вам довелось пройти, важливо підтримати себе та зрозуміти, як багато Ви можете. Самостійно, не чекаючи чужих похвал, навчіться давати собі найцінніше – прийняття та розуміння, а отже, схвалення й сили рухатись далі!
Нехай весь світ зачекає… Робіть паузи
У роботі вчителя, як і в будь-якій професії, що вимагає постійної взаємодії з людьми, є моменти, коли з’являється потреба відновлення і вони доволі часті. Що означає відновитися? Це не взяти відпустку й поїхати в гори або на море, хоч і це іноді потрібно й неабияк надихає. Але чи це вирішує проблему втоми кожного поточного дня? Звісно ж, ні. Але ж нам потрібна енергія щодня, а відпустки доступні не частіше, ніж один-два рази на рік. Та якщо вони не вирішують питання щоденної втоми, то очевидно, не у них відповіді й треба знайти альтернативу. І вона точно є!
Щоб невтомно працювати, Вам потрібні паузи. Перетворіть свої відпустки на подорожі чи улюблені справи, а відновлюватись навчіться щодня, не розраховуючи, що зробите це пізніше. Секрет невтомності серця не у відпустках, а в регулярних паузах! І у Вашій безлімітній енергії важливу роль відіграє чергування роботи й відпочинку. Короткотривалі перерви протягом дня обов’язково повинні бути! Тільки є умова: коли працюєте – працюйте ефективно, коли відпочиваєте – відпочивайте ефективно!
То що Ви можете зробити вже від завтра, щоб не виснажуватись і залишатись енергійною людиною до вечора? Спробуйте свої паузи спланувати наперед і не відчувати провини за те, що якийсь час нічого не робите. Відчуйте магію моменту, коли нікуди не поспішаєте і не думаєте про поточні справи. Ваша пауза – Ваш час для себе. Заплануйте ці паузи протягом дня поміж важливими справами й визначте часові рамки. Продумайте наперед, якими думками наповните свій вільний час, яких відчуттів очікуєте. Чи достатньо ефективно використовуєте робочий час? Чи вмієте переключатися на короткий відпочинок? Багато людей тільки думають, що вміють відпочивати, хоч насправді, коли в них з’являється вільний час, не знають, що робити, тому й тікають у метушню. Здається, вони так багато працюють, але крім втоми нічого не отримують. То чи варто й надалі продовжувати такий спосіб життя? Чи не краще зупинитись і дещо переглянути? Бо хіба ж у тому сенс, щоб крутитись, як білка в колесі, але насправді нікуди не бігти? Хіба не шкода марно витрачати дорогоцінну енергію?
Навчіться робити паузи! Це не так просто, як здається на перший погляд, бо вимагає навику. Якщо Ваша робота – суцільна суєта, змініть це. Від такого ставлення немає ні користі, ні радості.
Практикуйте та записуйте:
Заплануйте паузи поміж роботою в найближчий робочий день. Спробуйте проживати їх, не думаючи про роботу. А тоді працюйте так, наче від Вашої роботи залежить доля Вашого закладу. Працюючи, робіть все якнайкраще, покажіть на що здатні. А відпочиваючи, уявіть, що немає нічого і нікого важливішого за Вас. Проживіть день за планом, тільки цього разу на роботу й паузи акцентуйте найбільшу увагу. Зафіксуйте свої відчуття наприкінці робочого дня. Повторюйте це частіше, аж поки не сформуєте стійкий навик працювати й відпочивати якнайкраще!
А Ви вмієте конфліктувати?
Звідки беруться конфлікти взагалі? Якщо виходити із розуміння, що все, що існує, кимось створено, то не важко здогадатись, що й конфлікти хтось створює. Звідки б їм взятися, якби люди їх не розпалювали?
Побутує хибна думка, начебто у сферах активної комунікації люди приречені на конфлікти, а в роботі вчителя й поготів. Та попри те, Ви завжди зможете знайти людей, які немовби шукають на свою голову пригод, хоч їхня професія мінімізує міжособистісні контакти. То виходить конфліктність не залежить від Вашої діяльності? Так. А конфлікти – це взагалі добре чи погано? Розберімося перед тим, як Ви для себе це остаточно вирішите.
За що найчастіше конфліктують люди?
v За кращість, першість
v Проти того, що не подобається
v Конфлікт заради конфлікту (подразнюються на будь-що)
v Переживають внутрішній конфлікт
Більшість конфліктів могло б і не бути, як у притчі:
Могутній лицар після важкого бою захотів попити води. Коли підійшов до озера, побачив дракона. Лицар був дуже хоробрий і почав битися з драконом. Бились вони аж три дні та до перемоги було ще далеко. Знесилений лицар впав, а дракон його й питає:
- Лицарю, а що ж ти хотів?
- Води попити.
- Ну то попив би.
А чи бувають правильні конфлікти?
Звичайно. Коли ті цінності, які Ви відстоюєте варті того, щоб їх захищати, безперечно зробіть це! Але перед тим обов’язково переконайтесь, що конфліктуєте з реальною загрозою, і що Ваші цінності справді варто відстоювати.
Конфліктувати треба вміти. Керувати конфліктом – неабияке мистецтво і його потрібно вчитися. Інакше – конфлікт керуватиме Вами, і Ви не зможете довести справу до кінця. Не дозволяйте емоціям взяти гору над Вами і не допускайте, щоб ситуація вийшла з-під контролю.
Пам’ятайте, що при правильному конфлікті Ви не думатимете про програш іншої людини, а дбатимете про захист своїх цінностей. У правильному конфлікті мають перемогти цінності, а не програти особистості!
Практикуйте і записуйте
Коли наступного разу у Вас виникне конфлікт, спробуйте зрозуміти, чого хочете від цієї ситуації. А далі зупиніться на тому, яким способом досягаєте своєї цілі? Подумайте, чи ефективні Ваші дії? Що можна зробити інакше? Чи озвучили Ви попередньо, чого хочете? Намагались домовлятися? Захищаєте цінності чи слабкості? В ході конфлікту добре володієте собою?
Раніше такого не було
Люблять повторювати вчителі, коли втрачають контроль над незвичною ситуацією.
«Різниця в віці», - скажете Ви? Прірва поколінь? Світ перевернувся з ніг на голову? Та ні, лише упередження Cryptomnesia /false memory. Ви на гачку фальшивої пам’яті. Ефект, при якому реальні спогади сприймаються як вигадані, а фальшиві як реальні.
«У наші часи все було інакше», - зітхають іноді старенькі, коли ситуація виходить з-під їхнього контролю. Їм стає незрозуміло, чи то люди були інші, чи то світ змінюється до гіршого. Кожного разу, поринаючи в спогади, людям здається, що тоді, у минулому, світ був кращим. У спогадах, завжди знайдеться тепле місце, навіть тоді, коли насправді там, у минулому, не було все так гладко. До прикладу, коли ми виховуємо маленьку дитину, то проходимо різні труднощі, чекаємо доки виросте, а коли вже все позаду, то згадуємо ті часи як найщасливіші у житті.
Чи були колись такі часи, коли люди не мали проблем з вихованням дітей? Чи існували такі діти, які не завдавали клопоту батькам, вчителям? Час, звісно, вносить свої корективи, і люди у двадцять першому столітті трохи відрізнятимуться від тих, які жили, скажімо, у дев’ятнадцятому. Технічний прогрес, кращі умови проживання впливають на нас. Людство намагається покращувати побут, та стосунки між людьми завжди вимагали багато зусиль.
Чому ж люди схильні думати, що колись було краще і не було все так страшно, як зараз? Короновані минулим, бо тепер це тільки спогад, який можна модифікувати й почуватися комфортно. І, як належить добрим спогадам, вони прибирають зайве. Негативне нівелюється, а добре підсилюється. Здається, що порівняно з теперішніми незручностями, які проживаються тут і тепер та знову й знову вимагають зусиль, колишні зовсім інші, адже не змушують діяти і переживати труднощі. Потрапляючи на гачок фальшивої пам'яті, ми стаємо заручниками минулого. Це упередження перешкоджає формуванню хороших стосунків та усвідомленому переживанню теперішніх подій, перебуванню тут і зараз.
Бар’єр під назвою "такого раніше не було" відрізає людину від сім'ї, власних можливостей і реальності, змушує сумніватися в собі та достовірності інформації. Таке викривлення реальності руйнує не тільки хороші стосунки, але й можливості людини ділитися власними знаннями і часто переходить у досвід, позбавлений здорового глузду.
Практикуйте і ЗАПИСУЙТЕ:
Пригадайте щось хороше із свого минулого. Які відчуття у Вас виникають? А тепер добре зберіться з думками і поверніться у той час. Чи справді все було так ідеально? Пригадайте все до дрібниць і подумайте, чи не було у цьому періоді труднощів? Чи доводилось Вам тільки насолоджуватись життям і не долати жодних перешкод? Такий детальний аналіз потрібен для того, щоб позбутись упереджень фальшивої пам’яті, яка прибирає негативні моменти, пропонуючи потопати в ілюзії «прекрасного минулого». Думайте про це на стільки часто, на скільки Вам хочеться тікати з теперішнього часу в минулий.
Позбудьтесь перфекціонізму
Бажання тільки найкращого іноді доводить людей до сказу. Якщо спостерігатимете за людьми, які завжди хочуть, щоб все було «на висоті», то побачите, що насправді вони дуже мало роблять у своєму житті. Найменші дрібниці, які відбулися не за сценарієм, надовго виводять їх із рівноваги. Часто вони дуже неспокійні, тривожаться з найменшого приводу і відмовляються від своїх мрій, передбачаючи труднощі і варіанти, коли щось може піти не так.
У процесі свого розвитку ми хочемо ставати кращими. І це добре! Але не прагніть досконалості! Достатньо, якщо завтра Ви зробите щось краще, ніж сьогодні. Навчіться задовольнятись малими здобутками. Подивіться, як тішиться дитина, коли робить перші кроки, вона не думає про ідеальну ходу, але тішиться, що знову встає, коли впала. Згадайте, як Ви виводили свої перші літери і геть не думали тоді про ідеальне письмо, або як додавали два доданки, без думки, що станете геніальним математиком. Це приносило Вам задоволення. І не тому, що Ви це робили найкраще, а тому, що у Вас це врешті вийшло. Вдалося те, що раніше не вдавалося!
Мати прагнення бути найкращим – все одно, що, навчаючись плавати, порівнювати себе з дельфіном, або, вміючи швидко бігати, змагатися з автомобілем. Не намагайтеся досягнути надуманого ідеалу, просто зараз робіть трохи краще, ніж раніше.
Коли робите щось важливе, буде важко і будуть невдачі, та, якщо Ви готові їх приймати, то для Вас не складатиме труднощів бачити помилки як необхідну складову для майбутнього успіху. Вас більше не напружуватиме ситуація невдачі, вона тільки інформуватиме про те, що необхідно змінити. Прийміть свою неідеальність і навчіться насолоджуватись тим, що Вам завжди є куди зростати. Ставтесь до життя простіше, воно цікавіше, якщо Ви не обтяжуєте його нав’язливими ідеальностями. Будьте чесні зі собою: те, що Ви навчитеся плавати, не зробить із Вас ані рибу, ані дельфіна, але, оволодівши технікою плавання, Ви отримаєте нові можливості і навіть зможете відчувати насолоду, якщо, звісно ж, не порівнюватимете себе з водним віртуозом.
Практикуйте і ЗАПИСУЙТЕ:
Яка невдача трапилася Вам нещодавно? Що у Вас вийшло не так, як Ви очікували? Пригадайте!
Чи не приходила Вам думка, що все не так страшно і нічого непоправного не відбулося? Чи не винайшли Ви бува способу, як не треба робити? Які нові знання Ви отримали через свої помилки? Проаналізуйте і робіть це регулярно! З часом Вам навіть подобатиметься, що не завжди все отак відразу виходить, і, бажаючи досягнути одного, ми насправді можемо отримати ще багато іншого.
Відмовтесь від авторитетів
Станьте собі авторитетом самі! Ні, не йдеться про те, що відтепер Вам ніхто більше не потрібен. Ви можете вчитися в інших людей та активно залучати їх у своє життя. Бути собі авторитетом – не означає зневагу до інших, це означає повагу до себе!
Мова йде про те, що остаточні рішення щодо свого життя приймаєте лише Ви! Прислухайтесь до себе, будьте уважні до того, чого хочете, вирішуйте самі, у який спосіб реалізовувати власні цілі. Це те, що зробить Вас ефективною людиною, вільною у своїх бажаннях, могутньою особистістю, яка знає, чого хоче і навіщо здійснює задумане. Звільнитися від нав'язаної чужої волі не завжди легко. Ми схильні вірити іншим більше, ніж собі, довіряти без аналізу життєвого шляху тим, хто вважає, наче має право вказувати нам «правильний шлях». Багато людей живуть у полоні стереотипів і чужих міркувань. Те, ким ми є, на жаль, часто всього лише суміш чужих ідей і переконань, а аксіоми, які ми видаємо в різних ситуаціях – не більше, ніж чужий досвід.
Уявіть, що якийсь пан каже: «Не можна нікому вірити». І ми одразу ж це приймаємо та починаємо повторювати цю фразу, навіть жити такою "правдою". Та чи цей пан сам не обманював людей, після чого вони й навчилися, обманюючи його, від нього ж захищатися? Як варіант, так могло бути. Але чи завжди ми так детально розглядаємо ситуацію? Адже все має свої причини. Не розібравшись з ними, не варто випадковим чином інтерпретувати наслідки і вважати це беззаперечною істиною.
Люди, захищаючись, можуть йти на обман. Проте, коли людина відчула себе обдуреною, такий досвід рідко інтерпретуватиме як: я сама є причиною недовіри. У більшості випадків схиляються до думки: світ ворожий, небезпечний, краще не довіряти нікому. Не зрозумівши справжніх причин, видаємо суб’єктивний висновок, який може назавжди відрізати можливість мати хороші стосунки. Не хапайтеся за чужі висновки, доки не визначили, що за ними стоїть. Самі ж Ви завжди знатимете, що криється за Вашими вчинками, або принаймні зможете з часом розібратися. Важливіше довіритися собі.
Що Вам потрібно, щоб стати собі авторитетом?
1) Бути зі собою чесним
2) Більше собі довіряти
3) Розуміти свої наміри
4) Не боятись бути собою
5) Розвиватись, досліджувати, експериментувати
Коли станете важливою людиною для себе, тоді й будете собі авторитетом, бо ніхто не зможе розказати Вам про Вас більше, аніж Ви знаєте самі.
Практикуйте і записуйте:
Усе, що відстоюєте і у що вірите, перевіряйте! Якщо щось для Вас дуже важливо, подумайте, звідки це переконання у Вас взялося. Іноді важливі в нашому житті люди нав’язують думки і звичаї, абсолютно не усвідомлюючи їхньої шкідливості. Хтось це робить цілеспрямовано, а хтось дійсно не здогадується про токсичність деяких своїх поглядів. Шкода жити поняттями, які завдають страждань і не мають жодного змісту та користі.
Кожний свій погляд на життя перевіряйте на власність. Чи дійсно Ви робили цей вибір? А може просто, не задумуючись, перейняли чужий досвід? Не беріть у своє життя того, у чому не переконані.
«Золоті запитання»
Ставте собі правильні запитання! Ви завжди будете знаходити ті відповіді, яких шукаєте. Концентруйтесь на тому, що для Вас важливо!
Якщо спитаєте в дитини: «Ну чому ти не хочеш вчитися?», готуйтесь отримати список причин, чому вчитись недобре. Подумайте, Ви справді хочете знати відповідь саме на це запитання? Що робитимете з відповідями?
Непродуманими запитаннями ми готуємо собі пастки. Не питайте про те, з чим Ви не знатимете що робити. Запитаннями ми концентруємо увагу на конкретних речах. І маємо шанс пролити світло на важливе, якщо розуміємо: що для нас важливо? Якщо такого розуміння немає, втрачаємо можливість бути почутими.
Та якщо Вас мало цікавить те, чому дитина не вчиться, адже крім виправдань у цьому випадку не почуєте нічого, то переформулюйте запитання так, щоб отримавши відповідь, з нею таки можна було щось робити. Гадаю, Вас більше цікавить те, що дитині треба зробити для доброго навчання. Тоді спитайте: «Як вважаєш, що тобі потрібно, щоб добре вчитися?», «Чи можу я тобі допомогти?», «Думаєш, буде дієвим такий спосіб?»
Залежно від ситуації запитуйте так, наче скеровуєте людину на позитивні відповіді. Формулюйте свої запитання так, щоб Ваші учні шукали правильних шляхів. Не відповідайте на свої запитання самі, дочекайтесь, доки це зробить дитина. Готові відповіді не стимулюють до пошуку, іноді ще й викликають опір. А розумні паузи здатні творити чудеса і хтось може вільно пізнавати себе. Найкраще і наймайстерніше спілкування – це мова запитань, пауз і вміння перетворити свої взаємодії з людьми на пошук кращих рішень.
Проведіть дослідження: задайте собі два різні запитання з одного і того ж приводу та напишіть відповіді у дві колонки. Ситуація нехай буде одна, а запитання різні. Скажімо, Ви зазнали невдачі, хотіли про щось домовитись, але у Вас нічого не вийшло. Які запитання можете собі поставити?
Варіант 1. Я зазнав невдачі. Чому мені ніхто не допоміг, чому не підтримали?
Варіанту 2. У мене нічого не вийшло. Що можна зробити наступного разу інакше?
Якщо Ви вже відповіли, то певно помітили, що Ваші відповіді дуже відрізняються у цих двох випадках. Вони геть різні за тим, які відчуття Ви переживаєте, яке ставлення маєте до людей і ситуації, яку мотивацію отримуєте. Ви помітили, своїми власними запитаннями можна себе загнати в глухий кут або ж мотивувати на нові звершення? Можемо робити все власноруч, чи то краще сказати, власною головою.
У першому випадку, швидше за все, у Вас виникатиме відповідь жаліслива. Ви страждатимете через брак добрих людей у своєму житті та звинувачуватимете інших у тому, що не були поруч, коли були потрібні. Нехай. Але як Вам це допоможе? Ситуація безвиході з відчуттям безнадійності ближніх ще нікому не йшла на користь. А що доброго принесуть думки: «Немає зараз добрих людей, усі черстві, їм немає до мене діла», «Мені не щастить на добрих людей. Та й де їх тепер узяти?», «Люди дбають лише про себе»? Усе це звучить, наче якийсь вирок. Не допускайте таких мотивів у своїй голові. Такі відповіді закріплюють хіба що досвід про те, що люди навколо погані, нічого доброго від них чекати не можна і цього ніяк не змінити. Але це далеко не так. У такий спосіб ми втрачаємо вплив на ситуацію. Це може здаватись навіть вигідним, бо ж не треба докладати ніяких зусиль. Але що далі?
У другому випадку Ви шукатимете кращих варіантів. Якщо запитаєте себе, що можна зробити інакше, то Ваш розум продукуватиме безліч інших варіантів. Розглядайте всі та обирайте найбільш вдалий для своєї ситуації. Спершу у Вас виникнуть думки: «напевно, я зробив не все, що зміг, можна постаратися краще», «я не залучив усі можливості, напевно, варто зробити ще дещо», «а може, зробити ще одну спробу». Потім Ви зможете конкретизувати свої варіанти, але тепер Ви на правильній дорозі, адже Ви почали пошук. А хто шукає, той і знаходить. Тільки тепер Ви шукаєте кращих варіантів, а не винуватих у своїх невдачах. Пошук відповідей на такі запитання скерує Вас не лише на шляхи вирішення, але і поверне вплив на ситуацію. А мати можливість вплинути на щось, це погодьтеся, не так вже і мало.
Мистецтво правильних запитань потребує майстерності й практики, а ще вміння брати відповідальність за ситуацію. Проте прийом «золотих запитань» може багато запропонувати, запустити процес пошуку у правильному напрямку. Запитуйте правильно!
Практикуйте і записуйте:
Напишіть список із десяти запитань, які найчастіше ставите своїм близьким. Подумайте, які відповіді Ви на них отримували? Проаналізуйте кожне запитання. Як Ви самі відповіли б на свої запитання? Порівняйте відповіді свої та близьких. Чи саме про це хотіли дізнатись?
Переформулюйте ті запитання, які тепер вважаєте не раціональними, так, щоб відповіді на них можна було дати такі, які б Вас задовольнили.
Практикуйте мистецтво запитань щодня! Аналізуйте кожне своє запитання. І більше питайте. За якийсь час побачите, на скільки відкриєте для себе людей, які, здавалося б, так мало про себе розповідають. І завжди пам’ятайте: ті відповіді, які знайдете, залежать від запитань, які поставите.
Не шукайте себе, а створюйте!
Скільки часу люди витрачають на пошуки себе? Хтось місяці, хтось роки, а хтось усе життя. Змучені й виснажені тим, хто ж вони насправді, врешті можуть зрозуміти, що так і не дізнались правду про себе. За весь час, який людина витрачає на пошук того, чого можливо ще немає, людина цілком могла б створити це в собі! Який сенс постійно щось вишукувати? Краще подумайте, що хотіли б бачити в собі. І творіть!
Наші можливості схожі на дитячий конструктор. Коли лежить гора деталей різного кольору і форм, не треба багато часу, щоб їх оглянути. Проте, маючи їх у своїх руках, скільки ж різних комбінацій із них можна створити! Як довго треба оглядати кожну деталь, щоб зрозуміти, що з нею робити? Звісно, завжди знайдуться ті, хто, безкінечно шукаючи дефекти й недоліки кожного елемента, вивчивши детально колір, розміри і форми, так нічого з ними і не зроблять. Таким можна займатися дуже довго. А який результат? Вишукуючи і безуспішно перебираючи елемент за елементом, нічого не складаючи, марно витрачаємо час. За думками, що так ми відшукуємо свої можливості, криється небезпека ніколи їх не застосувати, не побачити на практиці, не зрозуміти діапазони і не досягти бажаного успіху.
Поспостерігайте, як дитина бавиться конструктором. Чи може вона нічого не створювати? Для дітей така гра майже не можлива, проте дорослі, втрачаючи інтерес до творчості, часто на це здатні. Замість того, щоб взяти і збудувати, люди можуть безкінечно перебирати й покидати. Можливих комбінацій побудови є величезна кількість. Об’єднуючи різні можливості заради виконання найрізноманітнішої складності й кількості завдань, ми здатні на дуже різні й величні варіанти побудови себе, сильних і ніжних, розумних і добрих, талановитих і творчих, яким під силу щоразу дивувати себе та інших. У кожного вийде своя конфігурація. Старанно складаючи частинку до частинки, вибудовується захоплююче творіння. Проектуючи самого себе, старанно просуваючись крок за кроком, не втрачаючи цікавості до творчості, Ви зможете побудувати себе того, з ким варто буде познайомитись!
Практикуйте і записуйте:
Які якості хочете бачити в собі? Запишіть п’ять таких і починайте їх в собі створювати. Як тільки визначитесь із тим, що хочете бачити в собі, поцікавтесь та подумайте, у який спосіб зможете цього досягнути. Сплануйте свої наступні дії й обов’язково займіться творенням у собі того, про що мрієте!
Практикуйте три речі:
ПРИЙНЯТТЯ, ЛЮБОВ, ВДЯЧНІСТЬ!
ПРИЙНЯТТЯ
Наші межі визначаються тим, скільки ми можемо вмістити. Людина, яка від усього дратується, помістити може дуже небагато. І якщо ми чогось не можемо прийняти, то швидше за все, чогось не розуміємо, і те незрозуміле позбавляє відчуття контрольованості ситуації та змушує нервувати. Чим частіша й більша невдоволеність, тим менше в нас розуміння. А що робити, щоб збільшити межі розуміння та прийняття? Припускайте те, чого припустити не можете. Намагайтеся частіше думати про те, що все може бути, навіть якщо Ви цього не можете пояснити собі.
Багато людей бояться приймати щось відмінне від свого світогляду, бо плутають прийняття з потребою стати таким самим. Але прийняти - не означає уподібнитись!
Прийняття – головна умова порозуміння і хороших глибинних стосунків. Прийняття дає великий ресурс. Людина, яка вміє приймати, не бореться зі світом і не виснажується тим, чого змінити не може. Їй можна розповісти все, її важко здивувати чи вивести з рівноваги. Таких людей не бояться і не обманюють, їм можна довіряти, адже вони приймуть у чистому вигляді те, що існує, навіть, якщо не знають, що із цим робити.
Прийняття – перший крок до навчання. Якщо хочете вчитись, треба вміти приймати. Адже хороше навчання без прийняття неможливе. Коли вчишся, здобуваєш нове. Береш те, чого раніше не мав. А як можна взяти щось нове, коли не вмієш приймати?
Якісне життя теж починається з прийняття. Приймайте людей такими, як вони є! Нічого, що Ви чините по-іншому, або що Ви не так одягаєтесь чи говорите. Не характеризуйте вчинки людей словами: правильно і неправильно, користуйтеся словом: по-іншому. Коли приймете іншість людини, матимете шанс на порозуміння з нею. Не намагайтеся одразу знайти всьому пояснення, для початку прийміть. Дозвольте собі перебувати у стані без відповіді. Коли намагаємось якнайшвидше знайти на все пояснення, ризикуємо помилитись й отримати неправильний досвід. Застосовуючи в майбутньому ряд таких помилкових суджень, не можна розраховувати на успіх. Тому не поспішайте з відповідями. Для початку прийміть!
ЛЮБОВ
Якщо розуміти любов правильно, як от готовність більше віддавати, аніж брати, то жодне «розлюбив», «вигорів», «розчарувався» Вам не загрожує. Здатність віддавати запалює й надихає. Вона відкриває Вам безлімітне джерело енергії. Любов лікує, вона зцілює і вдихає життя. Любов діє!
Любов множить, вона не поневолює й не робить людей заручниками. Вона дарує. Просто так. Не тому, що хтось заслуговує, а тому, що вона – ЛЮБОВ! В горі і в радості вона не перестає існувати. Не зникає через чийсь поганий вчинок. Якщо Ви віддаєте людям без очікувань, не виставляєте рахунків, Ви не претендуєте взяти щось взамін, тоді знаєте, що таке справжня любов. Безумовна, чиста, прекрасна! Вона зробить Вас багатою та могутньою людиною.
Любові вчаться на практиці. А діти, яких люблять, стають дорослими, які вміють любити! Пригадайте людей, які люблять Вас і любили з дитинства. Звідки Ви знаєте, що вони люблять Вас? Які аргументи наведете? Зверніть на них увагу. З конкретних дій ми дізнаємося про те, що нас люблять. Потреба в любові одна з базових потреб людини. Її задоволення – життєва необхідність!
ВДЯЧНІСТЬ
Вдячність робить нас уважними. Якщо придивитесь до вчинків іншої людини, то завжди знайдете, за що їй подякувати. Хочемо ми того чи ні, але ми завжди щось підкріплюємо в людях. До чого уважні, те й посилюємо. Критикою надаємо великого значення негативним моментам, а вдячністю – позитивним.
Наведу приклад, використовуючи притчу.
Один чоловік зустрів приятеля, який не міг нажалітися на свою жінку. Тоді він спитав: «І що ти з цим робиш?», товариш відповів: «Щодня критикую її за те, що вона робить не так». Каже тоді йому чоловік: «А у мене жінка хороша. Я щодня дякую їй за те, що вона робить добре».
Якщо хочете хороших людей навколо себе, підкріплюйте хороше. Як? Найпростіший спосіб – подякуйте! Щодня знаходьте в комусь щось таке, що він робить добре й подякуйте йому за це. З часом матимете багато людей навколо, які намагатимуться зробити щось ще краще. Завжди приємно робити те, за що тобі дякують!
Практикуйте і записуйте:
Складіть список із десяти людей у своєму житті, яким варто подякувати за те, що вони зробили для Вас. Обов’язково знайдіть нагоду висловити їм свою подяку.
Як завжди залишатись радісним?
Якось прийшов до мудреця один чоловік і питає: "Вчителю, ти завжди говориш, що треба перебувати у стані радості, коли хочеш стати щасливим. А як же мені залишатися постійно радісним, якщо інші люди приходять до мене з негативом чи злістю?"
Мудрець відповів: "Ти хочеш бути радісним? То будь таким! Хто тобі заважає? Хіба та людина, яка приходить зі злістю, забороняє тобі бути радісним? Ні! Ти сам вирішуєш розізлитися. Але якщо вирішиш бути радісним, ніхто тобі цього не заборонить".
Великі можливості отримують люди, які вміють перебувати у стані радості та гармонії. За таким вмінням є здатність не залежати від емоцій іншої людини. Знаю, дехто скаже, що це неможливо, але не поспішайте з висновками. Так, насправді ми, люди, спілкуємось з допомогою емоцій. Величезну кількість невербальної інформації ми опрацьовуємо миттєво. Більшість із того, що ми розуміємо, якраз і є проявом емоцій у невербальному вигляді. Погодьтеся, жести, міміка, рухи тіла, тембр голосу можуть розповісти нам набагато більше, ніж слова. Тож ми повністю можемо зчитувати інформацію про людину навіть без її розповіді. Не дивно, що емоції так впливають на нас. Окрім того, дзеркальні нейрони нашого мозку намагаються привести нас в стан синергії з іншою людиною. Ми можемо, наче перебувати з нею на одній хвилі. І це прекрасно! З маленьким уточненням – ми можемо обирати цю хвилю. Як би хто не сперечався, але первинними далеко не завжди є емоції, а швидше ставлення до ситуації, світобачення людини. Чи помічали Ви, як одна й та сама ситуація може вивести одну людину з рівноваги, а інша при цьому залишатиметься байдужою? Якби первинними були емоції, це було б неможливо. У такому випадку всі люди реагували б на ситуації абсолютно однаково. Гадаю, Ви розумієте, емоція – це суб’єктивна реакція. Її, звісно, важко зупинити, якщо вона вже виникла, адже наш мудрий організм виділяє багато різних речовин та запускає певні процеси в залежності від того, на що ми націлені і які емоції згенерували для реалізації планів.
То, якщо вже ми можемо впливати на ті емоції, які у нас виникають, хіба не шкода було б цим не скористатися? Адже, так само, як хтось може вплинути на Ваш настрій, можете вплинути й Ви на когось. Тож замість того, щоб робити свій настрій хаотичним, неконтрольованим і непрогнозованим, залежним від незрозуміло чого, краще таки взяти його під свій контроль.
Іноді може виникати проблема бажання контролю над іншою людиною. Тоді у Вас будуть труднощі з незалежністю від чужих емоцій. Бачите, кожен перебуває в тому стані, у якому хоче. У Вас не буде проблеми в тому, щоб бути радісним. Але вона з'явиться, як тільки Ви захочете, щоб інша людина перестала бути злою, не дозволятимете їй бути такою, як хоче вона. Якщо Вам ніхто не забороняє бути в стані радості, то й Ви не можете заборонити іншій людині стан злості. І це прекрасно – ми не можемо контролювати когось, але точно можемо впливати на себе так, як самі того хочемо. Уявіть, якби хтось міг вирішувати за Вас, якою людиною Вам бути. Це було б дуже нечесно по відношенню до Вас. То чому ж нам так хочеться робити людей такими, якими хочемо їх бачити ми?
Ви зможете бути радісними, якщо так вирішите! Дозвольте іншим бути такими, якими вони хочуть бути. А собі дайте право на той стан, який оберете самі!
Практикуйте і записуйте:
Спробуйте залишитись на одинці із собою та всміхнутись собі перед дзеркалом або камерою. Подумайте про те, що у Вас виходить добре. Пригадайте, які свої бажання Ви хочете здійснити? Уявіть, що можете абсолютно все! Чого б Ви хотіли? Відчуйте задоволення, внутрішню радість. Зверніть увагу на свою міміку. Спостерігайте, як радість відображається на Вашому обличчі. Сконцентруйтесь на цьому стані, уважніше вивчіть його особливості. Залиштесь у ньому на весь день. У складних ситуаціях пригадайте, що Ви самі вирішили бути у стані радості та залишайтесь у ньому, незважаючи на те, що відбуватиметься навколо Вас. Запишіть свої спостереження. Зробіть це декілька разів. Повторюйте щодня. Записи допоможуть краще аналізувати й відстежувати свій прогрес. За 20 днів практики Ви зможете змінитись до невпізнанності. Чужі емоції більше не хвилюватимуть Вас! Концентруйтесь на собі!
Викидайте мотлох
Приберіть із життя зайве і насолоджуйтесь ним! Так, час від часу ми нагромаджуємо речі, думки, слова. Це стосується всього. Ми живемо, чимось займаємось, щось накопичуємо, тому іноді назбируємо зайве. І не було б проблеми в зайвому, якби ми вміли його регулярно позбуватись. Кожен механізм, щоб довго й гарно працював, іноді чистять. Навчіться так очищувати своє життя! Від зайвих слів, зайвих речей, зайвих думок. Як дізнатися, що у Вашому житті є зайве? Усього того, що більше не приносить Вам користі, а тим більше того, що шкодить, варто позбутись!
Багато проблем виникає через зайві слова! Змінити на краще ставлення іншої людини до себе буває зовсім просто – вчасно поставте крапку. До прикладу, дружина питає чоловіка: "Коли ж ти нарешті вже прийдеш? Скільки тебе можна чекати?" Спробуйте забрати зайве і у Вас залишиться лише те, що справді важливо: "Коли ти прийдеш?"
Відповідь на ці різні варіанти запитань, очевидно, буде різною, як і різний настрій та сценарій розвитку подальших подій. Коли говоримо без претензій і докорів, лише про те, що справді хочемо знати, спілкування стає легким та приємним. Комфортне спілкування забирає навіть менше часу і затрат енергії. Питання тільки в тому, з яким наміром говоримо: хочемо досягти порозуміння чи змусити людину почуватися винною, гіршою за нас. Якщо чесно шукатимете порозуміння, то й концентруватиметесь тільки на важливому.
Коли Ваші учні запізнюються на урок або неправильно виконують завдання чи роблять якісь інші помилки, не згадуйте всю історію невдач. Зосередьтеся на важливому! І вчасно поставте крапку. Зайві слова з докорами нікому не йдуть на користь, але вони дають підстави обговорювати те, що Вас насправді не цікавить.
Популярний приклад у батьківсько-дитячих стосунках: "Чому ти досі не робиш так, як я тебе вчила? Скільки тобі повторювати? Прибери тарілку зі столу. Вчиш, вчиш, а результату ніякого". Усе це можна звести до одного речення: «Прибери тарілку зі столу». Шансів, що Вас почують, значно більше, а тексту сказати можна значно менше. Економте час та енергію на важливе. Говоріть по суті! Коли менше тиснете звинуваченнями й докорами, мова виконує своє важливе призначення.
Чим більше слів Ви говорите, тим більше підстав даєте сперечатись. Люди можуть обирати те, з чим неможливо погодитись, чи те, що їм буде вигідно, і візьмуться саме за цю частину Ваших фраз. Чим більше слів, тим більше пасток можете заготувати для себе, не плануючи цього. Не у Ваших інтересах відводити розмову вбік спогадів про минуле чи того, що не стосується конкретної поточної проблеми.
Якщо спілкування переобтяжене зайвими словами, то менше шансів досягнути успіху в тому конкретному моменті, що Вас цікавить. Якби люди вміло прибирали зі своєї мови зайве, то не докладали б стільки зусиль до вивчення конфлікту поколінь чи прірви між чоловіками та жінками або ж складних стосунків із підлітками. Заберіть зі своєї мови претензії, звинувачення й почуття провини, як більшість конфліктів зникне з Вашого життя! Усього лише скоротивши свої монологи, можна досягнути неабияких результатів.
Від спілкування очікуйте хорошого ефекту, тоді Ваша взаємодія з людьми може помножити Ваші результати. Працюйте на це. Слідкуйте за мовою людей навколо, обов'язково досліджуйте свою, практикуйте і вдосконалюйте майстерність прибирати зайве!
Практикуйте і записуйте:
Викиньте зайві слова із запропонованих речень або замініть їх коротшими ефективними фразами:
1. «Чому ти не сядеш вчитися? Скільки тебе можна просити?»
2. «Я ж тобі вже це пояснювала. У тебе що склероз?»
3. «Чим я можу тобі допомогти? Ти що сам не вмієш?»
4. «Вдягни нарешті довшу спідницю»
5. «Піди набери води. Я ж тебе просила»
6. «Через тебе в нас нічого не вийшло»
7. «Ти що не розумієш? Я прошу тебе виконати домашнє завдання»
8. «Сконцентруйся нарешті і слухай уважно»
9. «Перепиши цей текст. Твій зошит виглядає гірше, ніж чернетка»
10. «Щодня тобі допомагаю. Чому я маю виконувати твою роботу?»
Любіть себе!
Це найкраще, що Ви можете зробити для себе. Хто не любить себе, на жаль, не зможе любити й інших. Коли ми переживаємо різні ситуації, то з любові до себе, отримуємо досвід: як доброзичливо ставитись до своїх помилок та виправляти їх, як похвалити себе за те, що добре вдалося, як підбадьорити себе для досягнення результату, коли ми ще тільки на половині дороги і нам дуже необхідна підтримка, як переживати злети й падіння. Ми завжди використовуємо цей досвід поводження із собою, коли реагуємо на вчинки іншої людини. Годі розраховувати, що, якщо ми здатні до самобичування, картання себе з найменшого приводу, то приймемо невдачу іншої людини спокійно і зможемо підтримати її. Цього не відбудеться. Хіба зможе неписьменна людина, яка не вміє записати щось для себе, написати Вам листа? Так само безглуздо розраховувати, що Вас любитиме людина, яка не вміє любити себе. Як же вона знатиме, як треба любити Вас?
Ще одна велика перевага любові до себе – Ви ніколи не вимагатимете її за всяку ціну від інших. Любов – життєва необхідність кожної людини. Ми хочемо, щоб нас любили. Якщо почуваємось недолюбленими, починаємо виставляти рахунки іншим: «Ти мене не любиш», «Скільки тебе просити? Ти можеш для мене зробити хоч що-небудь?», «Ти така неуважна до мене». Скільки жалісливих фраз промовляє недолюблена людина щодня? І вона таки страждає. Якщо хочете себе позбавити таких мук й одночасно залежності від чужої поведінки, навчіться любити себе. Цінуйте, поважайте, будьте уважні до себе. Умійте вчасно задовольнити свою потребу в любові. Долюбіть себе, якщо хтось інший цього зробити не зміг. Так Ви убезпечите себе від намагань постійно докоряти іншим, якщо вони не вміють або не хочуть виявити любов до Вас. У цьому випадку Ви зможете концентруватись на важливому для Вас, а не на вічній потребі заповнити порожнечу недолюбленості.
Любити себе насправді дуже просто. Достатньо звільнитись від усього зайвого. Просто відкиньте те, що не дає Вам бажаних результатів і заважає бути щасливими! Відкиньте зайві сумніви, переживання, зайві страхи. А ще не забувайте робити те, що приносить Вам радість. Частіше перебувайте там, де почуваєтесь щасливими, частіше займайтеся тим, що робить Вас наповненою та гармонійною особистістю.
Коли починаємо любити себе, відкривається дуже багато можливостей! Усе гарно складається! Легко відкидати зайве, коли любиш себе, тоді не береш зайвих думок, образ, поглядів. Просто вільно, впевнено й рішуче йдеш до чогось свого!
Практикуйте і записуйте:
Зробіть сьогодні три справи з любові до себе. Подумайте, чого хочете сьогодні найбільше? І зробіть це. Проаналізуйте, як пройшов день. Не забувайте робити так частіше, в ідеалі – щодня. Пропускайте кожну свою дію через фільтр: чи це я роблю з любові до себе? Усе, що робите, аналізуйте, чи є в цьому любов до себе.
Пожирачі ресурсу. Маски…
Безперечно, кожен у житті хоч колись одягає маску. Ми маємо різні ролі в соціумі. В сім’ї, на роботі, на відпочинку. Щоразу перевтілюючись, ми різні. Мама, працівник, керівник, жінка. Батько, вчений, директор, чоловік. Щодня ми перебуваємо в двох-трьох ролях, якщо не більше. І це нормально, адже будучи сучасною людиною, треба багато встигати. Окрім того потреба нашої реалізації диктує свої правила.
І проблема не стільки в ролі, яку виконуємо, як в масках, які вдягаємо. Тому, що погано знаємо себе. Виходить так, що спочатку обираєш маску, а потім вона ж і змушує бути не собою, бути іншим, кимось, про кого зовсім не знаєш.
Маска втомлює!
Найбільше енергії ми витрачаємо на обслуговування маски. Вона потребує зусиль. А якщо надто довго ми творимо картинку на зовні, то всередині тільки збільшується порожнеча. Над чим працюємо, те і вдосконалюємо. І, на жаль, коли працюємо над досконалістю маски, то тільки маска й блищить. А що робиться всередині, під маскою?
Коли знімаємо маски, залишаємось наодинці зі собою. Тоді найбільше й проявляється те, ким ми є насправді. Про себе треба знати, але для цього треба собою цікавитись! Розвинути потенціал дуже цінно! Адже те, що робиш, будучи справжнім собою, приносить світові новий оригінал, і як наслідок, успіх. Окрім того, це не потребує додаткового обслуговування тієї великої надбудови, яку намагаємось створити, коли маємо подати картинку чогось несправжнього.
Яка користь з того, що про нас подумають інші, якщо ми самі про себе так не думаємо? Яка користь із маски, коли вона забезпечує тільки вигляд? У гарних обгортках не завжди хороші цукерки. Іноді навіть гарна обгортка прикриває не дуже добрий вміст. Чи не так? То чому ж люди так охоче вдягають маски?
Незручність маски полягає в тому, що користі від неї мало, а затрати великі. Те, що втрачає людина в масці значно більше за те, що отримує, хоч на перший погляд це й не дуже очевидно. Ніби обслуговуєш непотрібну річ, з якої мало користі. Звісно, це робити можна. Але хіба мало у житті того, над чим дійсно варто попрацювати?
Зверніть увагу, скільки енергії йде на те, щоб видати себе за того, ким Ви не є! А її можна вкласти в розвиток того, що у Вас точно є! І це значно краще, адже розвиваючи свої таланти, Ви можете стати дуже успішною людиною. Навіщо себе за когось видавати й доводити цілому світу те, у що не вірите самі?
Щасливі ті, хто вміє вчасно знімати маску! А ще щасливіші ті, хто її не вдягає! Життя таких людей легке і спокійне. Ні тобі потреби доглядати за чимось зайвим, ні незадоволення від того, що не отримуєш очікуваного результату. Немає зайвої втрати енергії, займаєшся тільки тим, що тобі важливе. В якій ролі ти б не був, залишаючись собою, зможеш її добряче прикрасити. В кожній ролі будьте собою, без ілюзій і масок…
Практикуйте і коментуйте:
Як хочете, щоб про Вас думали інші? Що для цього робите? Чи видаєте себе за того, ким насправді не є? Скільки зусиль і часу на це витрачаєте? Що це Вам дає?
Які переваги і недоліки дають людям маски?
Працюйте на себе
«На кого ж іще?» – запитаєте Ви. І людям часто здається, що вони займаються чимось, бо самі так вирішили. Звідки ж тоді відчуття розчарування, важкості, наче займаєшся чимось не тим, чим треба? Коли робиш те, що любиш, не відчуваєш втоми, час летить непомітно, а відчуття задоволення переповнює.
Насправді, людина, яка намагається догодити іншим, працює не на себе і не для себе! Якщо вона залежить від того, що про неї думають інші, - працює на інших. З моменту, коли Ви намагаєтесь «справити враження» на когось, Ви вже стараєтесь для нього. Де ж тут Ви? Бажання сподобатись іншій людині змушує Вас відповідати чужому запиту. Намагаючись виправдати чиїсь очікування, про які Ви можете лише здогадуватися, Ви перестаєте належати собі, бути собою, ділитися тим, чим маєте. Що тоді відбувається? Ви перестаєте бути собою! Кимось іншим Ви бути не вмієте, а собою перестаєте бути, і тоді починаєте видавати себе не зрозуміло за кого. Те, ким намагаєтесь здаватися, можуть не зрозуміти й інші. Досягнути порозуміння в такий спосіб може не вдатися і задоволення від такого процесу мало, якщо воно взагалі є.
Будьте чесні! Якщо хочете чимось поділитися – діліться! Діліться тим, чим маєте! Не видавайте бажане за дійсне. Не створюйте картинки, яка може, комусь сподобається. За картинкою нещирості приховується порожнеча й розчарування.
Ваші таланти неповторні! Унікальність кожної людини не потребує доказів. Дозвольте собі БУТИ СОБОЮ! Відкрийте себе. Як?
1. Добре себе вивчіть! Яка робота Вам приносить задоволення? У процесі творення чогось свого відчуття задоволення, радості, наповненості підкаже Вам Ваші вподобання.
2. Завжди знаходьте час на улюблені справи! Розвивайте свої таланти! Будь-який навик формується поступово, тож таланти потребують, щоб Ви подбали про їхній розвиток. Займайтесь частіше тим, що Вас так захоплює!
3. Не збирайте думок про те, що робите! Ви можете бачити шлях, а хтось - тільки труднощі. Головне те, що Ви про це думаєте. Не дозволяйте іншим людям зупиняти Вас, інакше – будете розчаровані, що так і не здійснили мрії свого життя.
4. Подбайте про те, чим би Ви хотіли поділитися з іншими! Робіть це, не намагаючись справити враження! Просто діліться тим, що маєте. Кожен має право вирішувати для себе: брати це від Вас чи не брати. Ви – ділитесь, хтось, якщо хоче – бере!
5. Будьте вільні! Хай ніякі обмеження не стануть ані тюремними стінами, ані золотою кліткою для Ваших можливостей. Найвища посада – воля! Найбільше досягнення – залишитися вільним у своїх думках, намірах, рішеннях!
Практикуйте і записуйте:
Якими справами займаєтесь заради себе? Що приносить Вам найбільше задоволення?
Чим би Ви займалися, якби мали все, що забажаєте? Від чого ніколи б не відмовились?
Позбудьтеся провини та неповноцінності
Людину можна тримати на гачку, смикати за ниточки, усього лише двома інструментами: користуючись відчуттями провини та неповноцінності. Без принижень і криків можна завдати нестерпного болю. Тож, щоб не бути постійною жертвою маніпуляторів Вашою провиною та неповноцінністю, позбувайтесь цих нав’язливих відчуттів.
Буває складно, бо спрацьовують автоматизми, закріплені ще в дитинстві. «А пам'ятаєш, як я просила тебе прибрати кімнату? Аяяй, як же ти мене підвів. Я ж на тебе так розраховувала», - користуються фразою батьки. «Не можна на тебе покладатися. Ти не виконав своєї обіцянки. Більше тобі не довірятиму», - не втомлюються повторювати дорослі один одному.
Коли Вам нав'язують відчуття провини? Тоді, коли визначають Вас винними за щось, що Ви зробили в минулому і не можете виправити тепер. Приймаючи це, Ви почуватиметесь винними і страждатимете, але навряд чи зможете догодити маніпулятору. Адже, йому насправді потрібні не результати, а Ваші муки. Але чи це потрібно Вам?
Мотиви людини, яка намагається Вас тримати в заручниках, зрозумілі. Але чи розумієте Ви, навіщо це Вам?
Тож, щоб не вийшло так, що "і рада би душа в рай, та гріхи не пускають", тобто, щоб стати щасливим і у Вас не було перешкод, треба знати, як позбутися того, що не дає жити вільно, на повну потужність, яка у кожного з нас дуже велика.
Минуле, яке ми вже не можемо виправити і яким нам дорікають – це включення в нас почуття провини. Усе залежить від того, дасте Ви йому волю чи ні. Аналізувати минуле можна і виправляти помилки, які можна виправити, теж треба, але дорікати за те, чого ніяк не змінити, - ні.
Кожна людина – потужна особистість, море сил, енергії, ресурсу, умінь, досвіду, знань! Не відмовляйтесь від цього через нав’язливі відчуття та не зупиняйте ними інших.
А як часто Ви ставали "жертвою порівняння" або самі порівнювали когось? "Дивись, як добре в нього виходить, а що ти?" або "Бери з неї приклад, вона знає краще!"
Порівняння з кимось, кого інша людина виставляє перед Вами кращим, - включення у Вас комплексу неповноцінності. І не дивуйтеся, якщо Ви порівнюєте чоловіка, дружину, дитину з кимось іншим, до кого вони «не дотягують», що вони відповідають Вам грубістю або взагалі не хочуть спілкуватися з Вами. У цьому випадку в них просто не вмикається відчуття неповноцінності. І це не найгірший варіант для них. Просто Ви не отримаєте бажаного результату, і вони не намагатимуться Вам догодити чи ставати такими, якими їх хочете бачити Ви.
Але якщо комплекс неповноцінності нам усе-таки вдасться сформувати в дитини, то вона слухатиметься, щоб не отримати неприємних порівнянь, та ростиме невпевненою і не віритиме у власні сили. Пригадайте, як Ви почуваєтесь, коли Вас порівнюють з кимось іншим. Чи не викликає це у Вас відчуття нездорової конкуренції, злості, невпевненості? Щоразу, коли порівнюємо учнів між собою, підігріваємо їхню ворожнечу, провокуємо приховані образи, такі діти не зможуть бути добрими друзями. А з часом, ймовірно, так робитимуть і з іншими. І ця нескінченна ланцюгова реакція ніколи не приведе до успіху, партнерства й доброзичливості.
Ніколи не порівнюйте дітей між собою, навіть якщо це спрацювало, і вони більше не завдають Вам клопоту. Ви не знаєте, що відбувається в їхніх головах. А якщо порівнюють Вас, то спокійно відповідайте, що ми різні і Ви в захопленні від тієї людини, яка робить щось добре, але не змагаєтесь з нею.
Практикуйте і коментуйте:
Спробуйте виявити людину, яка намагається утримувати Вас відчуттям провини, змушує Вас почуватися винним перед нею. Подумайте, як варто відреагувати на її репліку, щоб відчуття провини більше Вас не турбувало.
Подумайте, у кого Ви викликаєте почуття провини, щоб Ви почувались у чомусь комфортно. Кого змушуєте почуватись винним заради отримання якогось блага?
Хто найчастіше порівнював Вас з іншими у дитинстві? А тепер є такі люди у Вашому оточенні?
Кого порівнюєте Ви? Які результати отримуєте в цьому спілкуванні?
Доба для кожного має тільки 24 години
Позбудьтеся відчуття хронічного браку часу!
Здається, у світі, де так багато подій і вимог до сучасної людини, почуватися затишно стає великим викликом. Постійне відчуття, що чогось не встигнеш, стає нормою, і з часом примирюєшся з таким станом справ. Та схоже, наростаюче невдоволення, страх, агресія є лише першими тривожними дзвіночками, що тут щось не так. І якщо не бути чутливим до ледь чутних сигналів, то згодом вони точно стануть гучнішими, такими, яких не почути вже буде неможливо. У вигляді вигорання, затяжних депресій, чи то взагалі втрати сенсу життя приходять наслідки нашої нечутливості до відчуття дискомфорту від вихору, який ми створюємо самі.
Як ми відчуваємо час?
Кожен по-своєму. Пригадайте, коли доводиться чекати на якусь важливу відповідь, яка змінить хід подій. А тепер пригадайте час, коли весело розважаєтесь. І одне, і друге може відбуватися протягом години. Але як Ви відчуватимете цю годину у різних випадках?
То ж відчуття браку часу – це всього лише відчуття. На нього можна вплинути.
Нам бракує часу, коли ми робимо щось, що не вважаємо важливим! Бо він минає, а відчуття задоволеності так і не приходить. І на щось справді цінне його не залишається, так ми живемо, наче в очікуванні. Якщо Ви не вважатимете, що робите щось потрібне, то і часу у Вас ніколи не вистачатиме.
Люди часто ламають голову над тим, як почати встигати все. Не витрачайте на це час. Усього Ви ніколи не встигнете. Встигніть зробити те, що вважаєте для себе найважливішим. І Ваше життя стане набагато спокійнішим. Розставте пріоритети!
Практикуйте і записуйте:
Введіть у дію такий алгоритм:
1) Визначте, що у Вашому житті найважливіше?(Що б хотіли зробити в останній день свого життя?) Визначте кількість годин на день, коли цьому присвятите час (Несправедливо було б на найважливіші речі мати найменше часу або взагалі не мати). Таке часопроведення наповнюватиме Вас і зробить більш ресурсними. І цей час точно Ви не вважатимете втраченим, головне – проживати його усвідомлено, розуміючи, що Ви зайняті важливим і Вам це дуже треба.
2) Коли Ви на роботі, спитайте себе: чому Ви тут? Можливо, це Ваша життєва місія, і у Вас тут важливе призначення? Тоді, незважаючи на труднощі, Ви знатимете для чого проживаєте свій час тут, час на роботі теж буде важливим для Вас і Ви цінуватимете його, бо цінуєте власні зусилля і, врешті, це ж Ви вибрали докладати їх саме тут. В такому випадку час плануватимете по важливості завдань, пріоритетності, і найважливіше з усього точно встигнете зробити. Якщо ж таке відчуття не вдасться сформувати, тоді звісно ж, варто змінити роботу. Не витрачайте час на те, що не важливе для Вас, бо тоді часу завжди бракуватиме, а користі від того часу, який минає, буде мало.
3) Кожне завдання продумуйте! Питайте себе, що дасть Вам його виконання? Це дозволить робити свою роботу добре або взагалі не робити, відмовитись і дати можливість зробити це тому, кому важливо. Якість виконання ВАЖЛИВИХ завдань у рази вища, ніж неважливих. До того ж Ви завжди встигатимете зробити все основне, а залишиться тільки другорядне.
Поганий настрій вигідний?
Наш настрій – наш особистий вибір. Так, не дивуйтеся, що своїм настроєм Ви керуєте самі, навіть якщо й не свідомо.
Поганий настрій люди обирають так само, як і хороший. Тільки на хороший працюють більше та й відповідальності він не знімає, тому легше обрати поганий і отримати пакет переваг, який звільняє від роботи, відповідальності, зусиль. Вигідно, хоч і на коротку перспективу. Програш стає видимим у майбутньому, коли наростає незадоволення, приходить самотність, поглиблюється стан порожнечі, настають депресії та лихі часи. Тоді люди можуть захотіти щось змінити у житті, але буде важко і боляче, бо діють старі автоматизми, проте затяжні сумні стани часто так затягують вглиб, що не залишають вибору.
Здогадуєтесь, які переваги дає людині поганий настрій тут і тепер? Чому вона його обирає швидше, ніж хороший?
"Не рухайте мене, у мене поганий настрій", "Я не хочу нікого бачити і ні з ким розмовляти, у мене немає настрою", "Ви зіпсували мені настрій, тепер я не зроблю того, що мав зробити" і ще цілий арсенал пояснень придумали люди, щоб зняти з себе відповідальність та звільнитися від зусиль, які треба було б докласти, якби... не поганий настрій.
Поганим настроєм попереджують інших про те, щоб не звертались за послугами. Зіпсувати настрій легко тільки тим, хто не бере відповідальності за своє життя. Демонструючи вічне незадоволення діями оточуючих, людина підсвідомо бачить свої переваги, її не просять про допомогу, до неї не звертаються, на неї не розраховують і не покладаються. Таке життя звільнене від зусиль. Закріплений досвід поганого настрою зводить дії до автоматизму, цю людину стає легко образити і вивести з рівноваги, вона реактивно реагує на будь-які незручності, а все навколо стає набором подразників.
Натомість, щоб мати хороший настрій, його треба створювати, такий навик з’являється у людей з добрими намірами і любов’ю в серці, бо тільки такі дбають про те, що віддають. Хороший настрій не захистить від відповідальності і вже точно не звільнить від обов’язків. Хороший настрій створюють собі люди, які хочуть більшого, ніж просто користуватися готовими благами. Більше енергії, більше зусиль, більше віддачі!
Короткочасні вигоди поганого настрою не творять своєму власнику щасливого життя, часто їхнім супутником стає одинокість, а поганий настрій перетворюється на пустку і відчуженість від людей.
Не захоплюйтесь поганим настроєм, він не кращий друг, творіть хороший! З хорошим настроєм Ви завжди матимете силу й радість, залишатиметесь здоровими й привабливими на довгі роки! Люди завжди будуть із задоволенням спілкуватися з Вами, адже Ви точно зможете їм запропонувати побути біля Вас щасливими!
Практикуйте і записуйте:
Ніхто не може змусити Вас почуватися певним чином, це залежить від Вас, навіть якщо не хочете собі в цьому зізнатись.
Зауважте, ми рідше помічаємо людей, які піднімають нам настрій і допомагають почуватися щасливими. У чому справа? Чи можуть люди керувати нашими емоціями?
Виконайте вправу.
Коли якась людина скаже Вам щось неприємне, відкиньте свою звичну реакцію і подумайте так: ця людина прийшла зробити мене кращою, адже вона зачепила щось, над чим мені варто попрацювати і чого я досі боюсь, вона – мій вчитель. А тоді приймайте рішення щодо своєї подальшої поведінки й обов’язково слідкуйте за реакціями, які виникатимуть у Вашому тілі.
І ще вправа: шукайте й помічайте кожну людину, яка викликала у Вас посмішку, зафіксуйте почуття гармонії. Можна щодня підраховувати, виводити співвідношення: скільки Вам сьогодні трапилося вчителів на життєвій дорозі, а скільки є людей, завдяки яким Ви відкрили свої найкращі сторони.
Використовуючи ці техніки в практиці, Ви швидко зрозумієте, що на всі Ваші емоції і стани воля Ваша, Ви щоразу обираєте їх самі, керуєте ними і приймаєте рішення щодо подальшої поведінки (усвідомлено чи не усвідомлено). Тепер Ви знаєте правду про свій вирішальний вплив на самопочуття. Міф про "вампірів", "кровопивць" і "пожирачів енергії" зможете спростувати самі, відпрацювавши запропоновані техніки саморозвитку, це буде зробити досить легко!
День 21
Нічого не зміниться, якщо просто чекати!
Люди легко обманюються, думаючи, що колись все буде краще. А коли і чому це має статися з Вами? Очевидно, якщо не планувати змін і результатів, це не більше, ніж ілюзія. Створивши собі таке сподівання, на основі безпідставного оптимізму, можна почуватися затишно і нічого не робити. Подібно, якби нам дали ділянку для зведення будинку, а ми нічого не робили й просто чекали, доки там виросте гарна хатина. Хто повірить, що там стоятиме будинок? Натомість, ми схильні легко повірити в те, що отримаємо хороший результат у навчанні, стосунках чи на роботі просто так.
Те, що минає час, зовсім не означає, що все змінюється на краще. Так, ми можемо обманювати себе ілюзорним гарним майбутнім заради теперішнього спокою. В той час, як важливе не саме очікування, а конкретні зусилля, бо лише вони можуть гарантувати успіх. Зміни часто болючі та непередбачувані, тож варто навчитися приймати і цю сторону успіху. Люди зміцнюють м’язи, коли терплять біль на тренуваннях. Хто боїться братися за складне, з часом не зможе впоратись і з простим. У гонитві за одним лише задоволенням можна мало здобути. У будь-якому процесі важлива не стільки кількість часу, як те, чим ми займаємось.
Хочеться мати будинок – треба його не чекати, а будувати! Хочеться гарних стосунків – їх щодня потрібно формувати, вони не творитимуться без нашої участі. Хочеться бути сильним – не розглядати картинки сильних людей з думкою, що в мене колись теж так буде (не знаю чому, але буде), а працювати над собою. Щоб мати гарну пам'ять – її треба тренувати, щоденним навчанням, а не сподіватися, що якимсь дивним чином колись вона зможе мати більший обсяг. Діапазони всіх можливостей можна розширити, якщо не чекати, поки станеться диво або щось само по собі з невідомих причин.
Нічого не приходить тільки тому, що минає час. Час – дорогоцінний ресурс, і він, як відомо, не повертається, тож треба подбати про те, у що його вкласти. Не чекайте, дійте! Думайте й про далекі перспективи, кожний зроблений крок тепер буде мати свої наслідки потім.
Змінюйте очікування на зусилля!
Практикуйте і записуйте:
Запитайте у старших за себе людей, чи дочекалися вони того, чого просто чекали, навіть якщо чекали довго-довго? Чи не виявилось це просто марнуванням часу?
А на що Ви чекаєте, замість того, щоб просто взяти і зробити? Проаналізуйте і зробіть це!
День 22
Необмежені можливості можуть стати Вашою реальністю
Усі потрібні ресурси для того, щоб зреалізувати бажане, є всередині нас самих. Їх лише треба навчитися знаходити та правильно відновлювати! Більшість конфліктів, що відбирають сили й енергію, роблять нас безресурсними та виснаженими, обмежують наші можливості, – це внутрішні конфлікти, боротьба із самим собою. Іноді ця боротьба відбирає найбільше можливостей. Багато зусиль докладають люди для того, щоб себе постійно переконувати в чомусь протилежному до того, що насправді відчувають, заперечувати те, що відбувається.
Наші обмеження в безлічі запитань і навіть відповідей у нашій голові, свідомих і підсвідомих. Я добрий чи ні? Так буде правильно чи не зовсім? Чого ж я насправді хочу? Треба мені це чи ні? Чи маю право я це хотіти? Як я знатиму, чи правильно вчиняю?
І лише та людина, яка хоч трохи пізнала себе, навчилася вести діалог із собою, може вивільнити потужний і такий цінний ресурс – творення. Енергія, яка з року в рік, із дня у день витрачається на боротьбу і руйнацію (пригадайте як часто ми боремося проти різних зовнішніх сил) перетворюється на енергію творення власного щастя й успіху.
Коли хтось безупинно бореться проти системи, у якій багато обману й підступу, іде через тиск, покарання, шантаж і, як наслідок, втрату величезної кількості енергії, руйнуючи себе, хтось інший тим часом може на випередження продумати систему так, щоб у ній безглуздо було обманювати, через заохочення й задоволення, ефективність і прийняття чесним було б бути значно вигідніше. Звісно ж, енергія в такий спосіб не витрачатиметься намарно, а в стані задоволеності від процесу творення навіть накопичуватиметься.
Щоб мати ресурс на необмежені можливості, варто дотримуватись певних правил, як от: не витрачати ресурс намарно, накопичувати запаси, знайти спосіб відновлювати й конвертувати, працювати над високою швидкістю відновлення, генерувати зсередини, вміти приймати, визначити свою місію свого життя та пріоритети.
Практикуйте і коментуйте:
Подумайте про таке:
1. За чим найбільше шкодуватимете, якщо не здійсните у своєму житті?
2. Уявіть кімнату, у якій є абсолютно все. Що з неї візьмете для себе?
3. Кого б запросили в навколосвітню подорож?
4. Чи хотіли б Ви навчитися дуже швидко відновлюватись? Що б додали до своєї діяльності, якби не втомлювались?
5. На що у своєму житті можете впливати самі? Знайдіть те, що ні від кого не залежить, і тільки Ви можете це змінювати.
День 23
Не шукайте мотивації, шукайте сенс життя!
Багато зусиль люди докладають у пошуках мотивації. Заохочують себе до якоїсь діяльності, а потім згасають, знову заохочують, і знову згасають, так усе замикається в коло: тільки завівши себе на емоцію, можуть що-небудь робити. Так і вигорають від діяльності, яка не робить їх по-справжньому щасливими.
Постійний пошук мотивації потребує великих затрат енергії. Для того, щоб штучно підтримувати якийсь вид діяльності, потрібні неабиякі старання. І це нагадує роботу з примусу. Наче штовхаєш великий камінь, який вже і не розумієш куди і навіщо, але щодня собі нагадуєш, що його таки треба пхати.
Але ж багато наших енергозатратних «мушу» насправді є великими енергодаруючими «хочу»! Тільки в цьому треба розібратися.
Якщо Ви взяли важке ярмо за начебто чиєсь щастя, подумайте, чи Ваші муки справді роблять когось щасливим? Але ж, якщо Ви хочете займатись тим, чим займаєтесь добровільно і для себе, то чому страждаєте? Навіщо Вам додаткова мотивація для того, аби робити те, що Вам і так подобається?
Той, хто регулярно питає себе «Чого я хочу?», знаходить відповідь і мотивації не потребує. Замість того, щоб витрачати енергію на постійне змушування себе до чогось, на пошук переконання, чому це треба зробити, почніть цю енергію отримувати у вигляді нестримного бажання втілити щось важливе для себе.
Не змушуйте себе робити неважливе, знайдіть те, що для Вас насправді має значення, визначтесь із цінностями!
Якщо Ви все ж потребуєте постійної мотивації, відчуваєте, що близькі до виснаження, час переглянути важливість того, чим займаєтесь.
Пошук сенсу власного життя дозволить знайти джерело безлімітної енергії. Коли знаєш, для чого живеш, додаткова мотивація не така вже й потрібна. Коли доводиться переживати труднощі в роботі, варто лише нагадати собі для чого це все.
Той, хто постійно в пошуках мотивації без розуміння справжнього сенсу, запалюється й гасне. Іде собі по житті від одного здійсненого завдання до іншого і виснажується вічним компромісом із самим собою. Натомість людина, яка знайшла свій сенс, отримує більше! Ніяка сила не може її спинити і змусити розчаруватися, адже вона робить те, що для неї важливо! Хіба вона бачить перешкоди?
Тільки знаючи, що для Вас цінне, зможете стати вільними і не залежати від того, що змушує сумніватися і втрачати сили, перестанете шукати мотивацію і займетеся важливими справами. Вдалих Вам пошуків й успішні побудови себе
Практикуйте і записуйте:
Щодня питайте себе: «Хто я?», «Чого хочу?», «Для чого я роблю те, що роблю?» і не поспішайте з відповідями. Нехай думки приходять, а Ви будьте чесні у виборі варіантів для себе.
День 24
Створюйте умови без повчань
Не повчайте ані дорослих, ані дітей, краще створюйте умови! Ми ніколи не зможемо досягнути успіху в стосунках з іншою людиною, якщо тільки те й робимо, що говоримо, як їй треба жити. Повчаючи когось, ми вважаємо, що знаємо краще! А, створюючи кращих та гірших, не варто розраховувати на порозуміння.
Як же бути в ситуації, коли таки треба щось змінити?
Коли хочете, щоб Вас не обманювали, то візьміться за створення середовища довіри, не витрачайте сил, енергії і часу на те, щоб пояснювати, як погано брехати. Коли хочете, щоб діти були відповідальними, то пильнуйте, чи виконують вони свої обов'язки, не виконуйте все за них, постійно читаючи лекції про відповідальність. Усе, про що говоримо, не має сенсу, якщо нічого не робимо для покращення ситуації.
Коли не працюють слова, створіть правильні умови! Якщо хочете бачити біля себе ініціативну людину, підтримуйте ініціативу, не приймайте всі рішення самі, не дискваліфікуйте чужі бажання, можете тільки посприяти їхньому втіленню.
Якщо кожен день розказувати дитині, як це гарно проявляти ініціативу, а тим часом відхилятимете будь-які її пропозиції, навряд чи можна розраховувати на виховання ініціативної людини. Якщо постійно пояснювати дітям, як добре мати власну думку, а тим часом не поважати її, навряд чи у Вас коли-небудь виростуть впевнені люди, які зможуть жити згідно власних думок.
Якщо хочете біля себе спокійну людину, не провокуйте ситуацію, де їй постійно доводиться захищатися. Хочете впевнену дитину - не змушуйте її завжди сумніватися. Хочете розумну - покажіть переваги мудрості й навчання. Завжди хочеться просто сказати, максимум - прочитати лекцію і сформувати особистість, та таке говоріння не діє. Більше того, люди у Ваших повчаннях зчитують тільки Ваше бажання продемонструвати свою кращість над ними. І не дивуйтесь, якщо вони на це реагують агресивно.
Практикуйте і коментуйте:
1. Що б Ви хотіли виховати в дітях, за яких взяли відповідальність? Як створюєте умови для виховання саме цієї якості?
2. Проаналізуйте, що Вам подобається в собі? У яких умовах формувалися ці якості?
3. Які люди Вас оточують? Як найчастіше вчиняють із Вами? Як гадаєте, які Ваші дії призвели до такої їхньої поведінки?
Відкривайте красу людських сердець
Не загрожуйте людям і Ви відкриєте красу їхніх сердець…
Навіть у невинних розмовах люди часто перегинають палку своїх повноважень у чужому житті. Деякі люди думають, що здатні краще за інших приймати рішення, краще за інших поводитись у складних ситуаціях, краще за інших говорити й домовлятися. Почуття власної кращості багатьох позбавляє шансу на хороші стосунки з іншими людьми, заважає розуміти, слухати, вчитися…
Бажання підганяти все під наше розуміння правильності й неправильності не дозволяє розширювати межі власних знань, мислення стає стереотипним, а те, що люди починають сприймати нас, як загрозу, обходити стороною, зрештою, заводить у глибоке розчарування, причини якого людина знову собі неправильно пояснює, шукаючи винуватців ззовні. Хоч насправді причини треба шукати всередині…
- Скільки можна тобі повторювати? Я не хочу, щоб ти зі мною так поводився! – може почути чоловік від розгніваної дружини. Така розмова, сповнена претензій і невизначеності, жодного результату не дасть, якщо, звісно, результатом не мала бути сварка. Чоловік так і не почув, чого хотіла дружина. Так виходить ситуація: я знаю, чого не хочу, але сама не знаю, чого хочу. Що потрібно дружині, чоловікові залишиться лише здогадуватись. Марно думати, що з такої ситуації бодай би комусь буде користь. Таке спілкування навряд чи зробить когось кращим, воно приречене на гіркоту й розчарування. Адже, тим часом поки жінка записуватиме бали на свою користь, чоловік точно їх запише проти неї, бо якраз у такій розмові й знайде собі підтвердження, що його дружина «той ще фрукт».
- Ну чому ж ти так погано вчишся? Що з тобою робити, щоб ти мене не соромив? – може почути дитина від когось із батьків. І знову жодної цілі розмови, претензії і дбайливість лише про себе, адже «осоромлені батьки» дбають про власну репутацію. Та й навряд чи дитина здатна дати Вам пораду щодо її виховання.
А уявіть, як зреагував би чоловік, якби почув намір дружини: «Мені тебе не вистачає, і я хотіла б провести трохи часу з тобою». Не важко здогадатися, таке ставлення матиме успіх! Адже, коли одна людина говорить про себе, озвучує бажання і дає право вирішувати іншій, поважаючи її свободу, то інша людина, швидше за все, кинеться зробити їй цю приємність. Не відчуваючи загрози в претензіях, люди охоче робитимуть нам добро, якого ми так бажаємо й чесно озвучуємо.
Діти ж особливо чутливі та з радістю візьмуться виконувати обов’язки, коли розуміють їх призначення і відчувають дбайливе ставлення до себе з боку дорослих, без тиску й погроз, але з любов’ю і прийняттям.
Щоб розуміти людей, будьте уважні й терплячі до них! Намагайтеся змоделювати свій стан у їхніх обставинах. Говоріть лише про себе, а про інших – слухайте та запитуйте.
Чітко озвучуйте свої бажання, але дозволяйте людям приймати власні рішення! Довіряйте, любіть, приймайте та насолоджуйтеся присутністю людей у Вашому житті!
Практикуйте і записуйте:
У своїх розмовах відслідковуйте, чи завжди озвучуєте те, чого насправді хочете? Не говоріть неважливих слів. Вірите, що люди насправді хороші?
День 26
Критикувати – значить програти!
Що найчастіше робить критикан? Чинить опір. Він упевнений у власній правоті та не дозволяє собі приймати щось інше, відмінне від власної точки зору. З часом він формує тунельний погляд на більшість речей, потопає в упередженнях, позбавляючи себе можливості вчитися й розвиватися. Так, вчитися може той, хто налаштований розуміти, а не чинити опір. Причому, розумна людина вчиться з усього: від іншої людини, з досвіду, з життя. Якщо хтось тільки те й робить, що всюди все критикує, то ніби відмовляється прийняти всю палітру кольорів, залишаючи собі лише біле та чорне. Але, як же яскраво жити в світі різних кольорів! Щоразу, відсуваючи критику в сторону, ставайте дослідником усього, що відбувається навколо! Намагайтесь спочатку зрозуміти, чому існує те, що існує? Якщо Вам не подобається те, як хтось поводиться, намагайтесь побачити, чому він саме так поводиться. Якщо не подобається те, про що хтось говорить, постарайтесь зрозуміти, які причини призвели його до того, що він саме про це говорить.
Перша ознака людини, яка готова вчитися, - прийняття. Приймати – не означає стати таким, як хтось. Це означає дозволити людям бути такими, як вони є і зрозуміти, чому все є так, як є.
Кожному критикану добре відоме почуття виснаженості. Це не що інше, як наслідки внутрішньої боротьби. Чи змінює він при цьому іншу людину? І в яку сторону: кращу чи гіршу? Якщо не зламає іншого своєю критикою, то може зробити його сильнішим, це залежить від вибору тієї іншої людини.
Як живеться критику? Важко. Чи досягає він своєї цілі? Найчастіше – ні! Неприйняття іншої людини, що присутнє в критиці, відчувається нею і неприязнь з’явиться в перші ж хвилини розмови. Зазвичай, критиканів уникають, ігнорують, від них тікають і залишають одинокими. Кому ж сподобається постійно відчувати нав’язливу недосконалість?
А іноді, насторожені до нового, люди собі обирають таку тактику: готові боротися ще до початку процесу засвоєння якогось досвіду, тим самим прирікаючи себе на застій у власному розвитку, створюють зовнішні і внутрішні конфлікти, заважають собі рухатися вперед.
Заохочуйте ініціативу й давайте людям можливість проявляти себе в тому варіанті, у якому їм комфортно, тоді їм не доведеться захищатися і постійно Вам щось доводити. Не діліть усе на чорне і біле, не поспішайте критикувати те, що не Ваше. Хай Ваш світ забарвиться в різні кольори! Бо світ кольоровий, незалежно від того, чи готові ми його таким сприймати.
Практикуйте і коментуйте:
Як почуваєтесь, коли хтось Вас постійно критикує?
Уявіть ситуацію: Ви намагаєтесь догодити близькій людині, проявляєте турботу й печете торт. Постійно випікаєте то одне, то інше, але близька людина щоразу говорить Вам, що щось не так. Це весь час повторюється. Вам щоразу, хоч і дуже толерантно, говорять про Ваші помилки. Що відчуватимете?
Кожного разу, коли Вам захочеться критикувати іншу людину, пригадайте, що відчуваєте самі, коли так роблять із Вами.
День 27
Коли Вас не розуміють - це не привід зупинятись!
Для нас важливо, як про нас думають інші. На ці думки ми орієнтуємось, коли складаємо уявлення про себе, хочемо бути потрібними, шукаємо собі друзів. Та не завжди оцінка іншої людини об'єктивно Вас описує. Часто в оцінці того, хто говорить про Вас, є його власна історія.
Люди, як подорожні. У певний момент кожна людина перебуває у своїй точці на шляху. Уявіть, що разом ви йдете в гори. Під час сходження кожен опиняється в одному і тому самому місці, тільки у свій час. Ви бачите людей, які є позаду й попереду. Ті, хто позаду, не зрозуміють Вас, коли Ви говоритимете: "Глянь, які тут краєвиди. Піднімайся швидше!" Там, де вони зараз, тільки калюжі та не відкриваються ті краєвиди, які вже доступні Вам. Багато людей зрозуміти Вас не зможуть, бо не бачать того, що бачите Ви. Але Ви їх легко розумітимете, адже Ви вже були на їхньому місці і, може, навіть думали, як вони. Хіба у Вас не буває сумнівів, коли Ви ще у чомусь не впевнились?
Коли комусь не під силу те, що можете робити Ви, чутимете, що це неможливо або не потрібно. Але, якщо вмієте оцінити свій шлях і те, де Ви зараз, дивитиметесь на тих, хто попереду та розумітимете, що треба йти далі. Ваша реальність цілком може виглядати, як ілюзія, для іншої людини, яка має інший досвід, іншу реальність. Той, хто йде крізь дрімучі ліси під дощем, не може оцінити відчуття насолоди того, хто опинився на сонячній вершині гори. Коли Ви були на його місці, Ви ж теж не могли цього зробити.
Розуміючи сутність людських розчарувань і невміння підтримати Вас у незрозумілих ситуаціях, не дозволяйте собі зупинятись. Кожен крок, який бачите для себе можливим, вартий того, щоб його зробити. Не шукайте розуміння замість того, щоб робити зусилля. Зрозуміють Вас пізніше, коли опиняться там, де зараз Ви, або не зрозуміють, бо кожен сам визначає свою вершину й відстань, яку готовий пройти. Коли хочете від свого життя більше, то замість пошуку вічного розуміння займіться пошуком власних ресурсів, щоб рухатись далі!
Практикуйте і записуйте
1. Як часто шукаєте розуміння кожного свого кроку? Чи завжди Вам потрібно схвалення, щоб що-небудь зробити? Коли робите те, що вважаєте за потрібне, незважаючи на те, що про Вас подумають інші?
2. Сплануйте, які дії зробите, якщо не отримаєте схвалення інших людей.
День 28
Допомога, від якої не плачуть
Чи любите Ви отримувати допомогу?
Якщо Ваша відповідь «так» - чудово, Ви отримували якісну допомогу, якщо ж «ні» і Ви сумніваєтесь, чи потрібна вона Вам взагалі, то це означає лише одне: те, що Вам пропонували, допомогою не було. Справжню допомогу люди люблять отримувати, приймають її радісно.
Що люди можуть називати допомогою?
- «Давай допоможу зробити твою роботу». І роблять за Вас… по-своєму. Надалі Ви будете геть не задоволені, бо все не так, як би Вам хотілося і не так, як Ви потребуєте. Але під благородним «я ж тобі хочу допомогти» Ви отримуєте ще й нав’язане почуття провини і звинувачення у невдячності. А мали б дякувати за те, що вибір зробили замість Вас?
- «Послухай моєї поради, я знаю, що кажу». Він то може і знає… для себе, згідно своїх цінностей. Питання, чи він знає про Ваші наміри? Слухаючи «доброго порадника» Ви змінюєте власне життя. Та чи належить воно тепер Вам? А може це вже не Ви? Може то просто імітація чужого життя, але ж Вам лише хотіли допомогти…
- «Зараз я скажу тобі, що ти робиш неправильно». І неправильно – це не по його. Хіба ж Ви не в силі проаналізувати, чи підходить Вам обраний Вами спосіб? Намагаючись зробити «правильно», у Вас просто все валиться з рук і не виходить взагалі ніяк. Чому? Бо це не Ваш спосіб, Ви навіть не знаєте, чи працює він взагалі. Подивіться для початку, як це все виходить у Вашого «помічника», яких результатів він досягнув, і тільки потім приймайте рішення, чи потрібна Вам така допомога.
- Іноді допомогою називають критику. Хоча між ними немає нічого спільного. Як Ви почуваєтесь, коли Вас критикують? Чи хочеться цим займатися далі? Є, звісно, люди, що цілеспрямовано завдають собі болю, то, можливо, така допомога їм і підійде. Подумайте, чи робить Вас критика кращою людиною? Бо ж допомога має покращувати життя, а не погіршувати.
- А буває, людина «допомагає» Вам у конфлікті, навіть начебто Вас і захищає… від близької Вам людини. І Ви руйнуєте свої стосунки з тією людиною з допомогою свого «помічника». Почуватиметесь щасливо? А все могло б бути інакше, без сторонньої «допомоги» Ви змогли б вирішити свої проблеми і залишитися близькими. Через таку допомогу люди часто плачуть. Недооцінюють наслідків!
А як же людям треба допомагати?
1) Допомагайте вчасно, тоді, коли просять. Не раніше, ніж людина того потребує, і не пізніше. Тоді Ваша допомога своєчасна і затребувана.
2) Допомога має полегшувати людям життя, а не ускладнювати.
3) Допомога повинна бути короткочасна, аби людина не розучилася докладати власні зусилля.
4) Допомагає людині віра в неї, а не жалість. Жаліють тих, в кого не вірять.
5) Допомагайте побачити людині її власну могутність. Підкріплюйте те, що у неї виходить добре.
6) Допоможіть спочатку собі. Якщо не задоволені станом своїх справ, не беріться за інших людей.
7) Поділіться досвідом власних помилок. Коли хтось потребує допомоги, то має знати, що й інші її потребують.
8) Переконайтесь, що Вашою допомогою не керує бажання контролювати іншу людину. Допомога має бути безкорислива, інакше – це розрахунок.
Нехай Ваша допомога приносить людям радість, завжди буде вчасною і робить Вас та інших щасливими!
Практикуйте і записуйте:
Кому плануєте допомогти найближчим часом? Як будете це робити?
День 29
Для чого вам кордони?
Кордони важливі для кожного з нас. Людина беззаперечно потребує у своє життя інших людей, але одночасно має потребу відмежовувати себе від них, знати, хто вона. Хто б сумнівався, що держава без кордонів – не держава? Або організм без своїх меж не може вважатися організмом? Маючи кордони, можемо ефективно домовлятися, поважати один одного і прописувати правила, як з нами поводитись можна, а як – ні. Маючи уявлення про себе самого, знаючи, що готові дозволити іншим по відношенню до себе, можемо керувати власним життям. Ви ж не хотіли б, щоб за Вас це робив хтось інший? Для цього й потрібні кордони!
Найкраще у встановленні особистих кордонів те, що ми самі вирішуємо, де ті межі, які ми не дозволимо переступити іншій людині. У цьому одночасно перевага і складність.
Нашою великою перевагою є те, що ми самі вирішуємо, де наш кордон і можемо це змінювати. Але ж, якщо кожен вирішує сам, де його кордон, то ми ніколи не знаємо про когось напевне і завжди порушуємо чиїсь кордони, навіть, якщо цього дуже не хочемо. Невидимі, динамічні, суб’єктивні кордони порушити дуже легко.
А якщо людина сама не знає, де її кордони? На жаль, тоді може тільки обурюватись, що хтось постійно втручається в її життя. Тому маєте чітко визначитись, як і кому можна з Вами поводитись.
Разом з тим, пам’ятайте: міцні і непробивні кордони потрібні слабким! Чим слабша людина, тим вищі мури збудує. А чим більш сильною, відкритою, мудрою особистістю Ви є, то менша потреба у вічному захисті себе від навколишнього світу. Кордони сильних людей нагадують приязні лінії, крізь які можуть заходити ті, хто готовий поважати їх правила на їхній території.
Чи можна розраховувати, що Ваші кордони будуть непорушними? Тільки у випадку, якщо не бажаєте стосунків, адже будь-які взаємодії передбачають контакти з кордонами.
А хто їх боїться кордонів, стосунків не збудує. Наша взаємодія має вибудовуватися на тому, щоб спостерігати, коли і чому ми завдаємо незручностей людині, змушуємо її некомфортно почуватися, там і є її кордон. Як тільки бачимо, що завдали незручностей іншій людині, викликали обурення, то вже зачепили її кордон або ж навіть грубо вдерлися на її територію. Мистецтво відчувати кордони і вміти з ними поводитись передбачає делікатний відступ, щойно ми зрозуміли, що непрошені гості на чужій території. Вкрай важливе вміння взаємодіяти на прикордонні. Бажання аналізувати, що саме не подобається Вашому співрозмовнику, що Вам від нього потрібно і чи не перевищуєте Ви свої повноваження в його житті – ключ до побудови хороших стосунків.
Коли отримаєте агресивну реакцію у відповідь на свою поведінку по відношенню до когось, знайте, людина захищається. Чи була б потреба відстоювати щось, коли нічого не загрожує? Залишається тільки проаналізувати, а що відстоює людина? Які її цінності Ви зачепили? Чи достатньо поваги у Вас до її життєвого вибору?
А чому буває так, що ми захищали свій кордон, а людина образилась?
Захищаючи своє, ми здатні переступати чуже. Не дивуйтесь, якщо в процесі захисту себе, Ви отримали напад ззовні. Швидше за все, Ви не подбали про чужий кордон. Захищаючи свій, грубо порушили чужий. Та й чи справді захистили свій, чи просто напали на чужий? Порушення кордону іншої людини не залишило її байдужою.
Що менше ми переходимо межі інших людей, то менше доводиться захищати свої. Люди, які не звикли будувати якісні взаємини, намагатимуться захищати лише себе, а тим, котрим важливе налагодження контактів, таки доведеться попрацювати над вивченням і чужих, аби знати, що можна на цій території, а чого робити не варто, бо породжуючи хвилю гніву та невдоволення, конструктивних взаємин не збудуєш.
Кордони можна відкривати, але їх потрібно мати! З відчуттям, що ми відкриваємо кордони для когось, жити краще, ніж із відчуттям, що в нас їх просто нема, і хто захоче, той на нашій території і опиниться.
Найбільшу роль кордони відіграють там, де інші роблять спроби переступити наші цінності. Але вибудовувати мури на все, що Вас подразнює, просто не має сенсу. Краще розберіться із своїми найбільшими подразниками та нейтралізуйте їх, а не витрачайте зусилля на вічний самозахист. Кордони мають оберігати цілісність Вашої особистості, Ваші цінності. Навіщо ж ними прикривати свої слабкості?
Практикуйте і записуйте:
Чи знаєте Ви, де Ваші кордони? Дозволяєте втручатись у своє життя іншим людям і вирішувати за Вас, як діяти? Легко піддаєтесь чужому впливу?
Що для Вас важливо? Які цінності захищаєте? Чого не готові дозволити іншим змінювати у Вашому житті?
День 30
Визнавай! Аналізуй! Реагуй!
Невизнання емоцій веде до зривів і вигорання. І скільки б та як майстерно Ви не маскували свої емоції, а вони прорвуться у найнесподіваніший момент.
Як часто Вам доводилося відчувати незручність за те, що Ви відчуваєте?
Буває, відчуваєш злість, бо тебе не розуміють, чи тиснуть на тебе, або ж просто щось не вийшло, а світ, наче здурів, довкола кажуть: так не можна. Так із маленьких, загнаних у тісні рамки дітей, яким не можна відчувати того, що вони відчувають, виростають нещасні дорослі, які не можуть використовувати й розуміти всієї палітри власних відчуттів. Не знаючи, що робити з тим, що всередині, таких людей супроводжує почуття провини й сорому за те, що вони відчувають або ж, заперечуючи власні відчуття, вони починають жити у світі самообману, підмінюючи поняття.
Але ті, кого навчили розуміти себе, правильно називати власні емоції, завжди у виграші, вони легше досягають успіху, рідко страждають розчаруваннями й депресіями, рідко почуваються нещасними. Вони вірять у себе та завжди знаходять потрібні сили, які події б не відбувалися в їхньому житті.
То який алгоритм такого розуміння, прийняття та чесності перед собою? Як досягнути легкості, спокою та гармонії із собою та світом? Запам’ятайте три кроки:
1. ВИЗНАЙ!
Правильно назвіть емоцію. Якщо злий, то я злий! Якщо дратує чужий успіх, відкиньте страх і сором за цю емоцію і просто назвіть її, без оцінок і суджень. Це перший крок до звільнення.
2. ПРОАНАЛІЗУЙ!
Коли ми правильно назвали емоцію і визнали своє право її відчувати, можна почати аналіз того, що призвело до неї, чому вона виникла. Часто Ви бачитимете, що поводились нормально у ненормальній для Вас ситуації.
Не так важливо, що виявилося причиною Вашої емоції, але в результаті доброго аналізу відчуватимете полегшення. Адже все, що усвідомлене, більше не має влади над нами, бо тоді вже самі обираємо, що з цим робити.
3. РЕАГУЙ!
До цього етапу Ви вже встигнете зробити правильний вибір. Адже, якщо виникнення емоції ми не можемо контролювати, то спосіб реагування і свою поведінку можемо. Реагувати можна в різний спосіб. Якщо Вам треба зупинити агресора, захистити власні кордони, то тут годиться і різкість, і можна дати відсіч. Але якщо Ваше роздратування виникло, бо Ви вирішили, що знаєте краще, як хтось інший повинен прожити власне життя і як діяти, то це вже зовсім інша історія. Вибір, як реагувати, завжди залишається за Вами!
Хай живеться Вам вільно, а Ваші реакції не будуть спонтанними! Дійте усвідомлено! І пам’ятайте: усе завжди у Ваших руках!
Практикуйте і записуйте!
Чи завжди можете правильно назвати те, що відчуваєте? На скільки чесно називаєте свою емоцію? Даєте собі право відчувати?
Щоразу, коли у Вас виникатиме будь-яка емоція, пам’ятайте: Ви маєте право відчувати те, що відчуваєте. Намагайтесь тільки зрозуміти, чому Ви це відчуваєте?
День 31
Ви там, де Ваша увага!
У Вашому житті є те, до чого Ви уважні. Увага визначає й напрямок Вашого руху. Там, де фокус Вашої уваги, там перебуваєте і Ви. То на чому акцентуєте?
«Сконцентруйся, будь уважним! Ти зараз не тут! Де ти літаєш?» Знайомі закиди? Буває, зустрічаєш людину і говориш, говориш, говориш… А вона, наче не з тобою. Зрештою, і у хвилини мовчання, ми ніколи не знаємо, де перебуває увага іншої людини на той момент. На чому вона сфокусована?
Але ми знаємо, де перебуваємо ми. Свої думки ми можемо фіксувати. Щоправда, до цього теж треба бути уважними. Будьте уважні до того, на чому акцентуєте! Де перебуваєте зараз?
Неправильний вислів «ти не уважний» варто було б замінити на «ти не уважний до моїх слів». Людина завжди до чогось уважна. Питання тільки в тому, до чого? Неуважність неможлива, як не можливо ні про що не думати, створити порожнечу у власній голові дуже важко, якщо й взагалі можливо. У той момент, коли хтось неуважний до Ваших слів, цілком ймовірно, він уважний до чогось іншого, що є важливим для нього.
Коли дитина не уважна до того, про що говорить вчитель на уроці, вона уважна до погоди за вікном або до свого товариша чи якоїсь події у своєму житті. Переключенням уваги користуємось ми, коли хтось говорить про те, що нам не приємне, неприйнятне, суперечить нашим цінностям. Так захищається людина, коли її не поважають, вона стає до цього неуважною. Це зберігає її психіку здоровою, дає можливість залишатися собою, бути іншою та не відповідати чужим очікуванням.
Чому нами керує увага?
Ми можемо уявляти результат своїх зусиль і продовжувати крок за кроком рухатись до нього. А можемо бути уважні до того, що нам хочеться зробити зараз і не концентруватись на далекій перспективі. Досягнення будуть різними: у когось концентрація уваги на успіху в далекій перспективі, а в когось на отриманні задоволення тут і тепер. Результати таких різних варіантів фокусу уваги будуть різними.
Загадкою для багатьох людей є сила волі. А вона теж пов’язана з фокусом уваги. Велику боротьбу люди ведуть проти спокус. Але варто тільки перефокусувати свою увагу, як воювати проти того, чого не хочемо не дуже то й доведеться, адже у Вас з’явиться щось, заради чого буде варто докласти зусиль. Змінивши акценти власної уваги, зміщенням її зі сторони, якої хочемо уникнути в сторону, яка є бажаною для нас, нам більше не потрібно буде боротися проти чогось, бо краще таки поборотися за щось. Уявіть, як важко боротися із собою, коли поставимо собі завдання: не думати про білого слона. І як тільки ми це для себе вирішимо, білий слон переслідуватиме нас усюди. Куди б ми не йшли, нас усюди чекатиме білий слон. Як з цим боротися? Дуже важко, якщо й взагалі можливо. Але є інший спосіб: думайте про рожевого слона. Розумієте принцип? Не думати про щось можна тоді, коли думаєш про інше. Думайте про важливе! Припиніть боротьбу з неважливим і сконцентруйтеся на важливому!
Усвідомлення того, що ми можемо зміщувати фокус уваги, робить нас по-справжньому могутніми, володарями своїх бажань. Якщо маєте дотримуватись дієти, не боріться з їжею, просто займіть себе читанням або іншою важливою для Вас роботою. Зміщуйте фокус уваги туди, де потребуєте реальних результатів, і відводьте її звідти, де змушені вести боротьбу. Кожна боротьба з чимось або кимось – вже приковує Вашу увагу до об’єкта боротьби. Хочеться сперечатися – пам’ятайте, що в суперечці Ви стаєте уважними до того, проти чого боретесь. Будь-який конфліктер використає Вашу увагу на своє задоволення і змушуватиме Вас відчувати те, що хоче він. І це триватиме доти, доки Ви до нього уважні.
У Вас ще є сумніви щодо того, що увага керує нашим життям? Вона здатна дарувати або ж відбирати ресурси. Пригадайте: як тільки Вам хочеться себе пожаліти, Ви одразу помічаєте навколо тих, хто потребує співчуття й оточуєте себе, наче шукаючи підтримки на користь своїм аргументам, людьми, яким погано. Так ми адаптуємо себе до думки, що погано всім, тож не дивно, що не може бути добре й нам. А тепер пригадайте інший момент, коли Ви чогось дуже-дуже хочете, тоді, наче не існує перешкод, здатні пройти крізь вогонь і воду, перевернути гори, адже Ви вже намалювали у своїй голові картинку, як Вам буде добре, коли Ви отримаєте те, чого бажаєте. Ви не уявляєте, як це може бути по-іншому, то ж і перешкоди не здаються якимись нездоланними, усе виглядає навіть навпаки – є те, що потрібно пройти, щоб прийти до того, що бачите на тій радісній, повній задоволення, картинці. Ви йдете на цю картинку!
А які картинки малюєте Ви? До чого уважні? Чи правильно використовуєте найбільший ресурс: на що фокусуєте власну увагу?
Практикуйте і записуйте:
Подумайте, з чим боретесь повсякденно? А тоді проаналізуйте, а чого б Вам хотілося натомість?
Спробуйте щодня думати про те, чого б Вам дуже хотілося, поступово замінюючи свої думки про те, чого хочете уникнути.
День 32
Звільніться з полону зовнішніх оцінок
Ви ніколи не будете вільні, доки залежатимете від зовнішніх оцінок!
Чекаєте схвалення своїх дій? Немає впевненості, доки хтось не похвалить? Переглядаєте свої орієнтири, коли чуєте критику й несхвальні думки у свою сторону?
Залежність від зовнішньої думки згубила не одну мрію, яка так і не стала реальністю, надто вже її власник залежав від думки оточуючих.
Кожній людині подобається, коли схвалюють її дії, так ми отримуємо натхнення й переконання, що робимо все правильно. Так сприймається людиною сигнал, що вона рухається в правильному напрямку, так вона розуміє, що потрібна іншим. Вона прийнята, тому й задоволена. І дуже важливо вміти в такий спосіб підтримувати людей у їхніх добрих справах.
Проте така звичка – отримувати постійне схвалення, нав’язлива думка, що Ви повинні завжди отримувати такі зовнішні підкріплення може стати згубною для Ваших планів.
Великі справи потребують добрих намірів і чистих помислів. Що скажуть інші, якщо Ви задумаєте зробити людей щасливими, безкорисливо допомогти комусь, хто цього не заслуговує, але Вам все ж дуже хочеться? А що, як Вам заманеться здійснити ризиковану, але найбільшу мрію свого життя? А що, якщо задоволення від Вашої роботи не порівняти з жодною винагородою, і Ви просто хочете займатися непопулярною діяльністю? А якщо при цьому Вам ще й доведеться ризикувати? Що скажуть інші?
«Божевільний!», «Схаменися!», «Подумай, що ти з цього матимеш?», «Тебе обдурять», «Нащо тобі це?» – найменше з того, що можуть говорити люди в випадку, якщо їхні думки не будуть співпадати з Вашими. Чи почуєте Ви схвалення? Скоріш за все, ні! Тоді що? Зупинитесь? І що робитимете? Відмовитесь від великого, так і не встигнувши відчути справжній смак життя? А ще Ви ніколи не знатимете, які наміри в того, хто намагатиметься звести Вас із Вашої дороги. Якщо завжди орієнтуватиметесь на чужі думки, заблукаєте.
Сильні люди не чекають схвалення своїх дій, вони визначаються з власними намірами. Інакше все життя зведеться до боротьби за свою правоту й уся дорогоцінна енергія витрачатиметься на доведення комусь, що Ви не є таким, як про Вас думають. А свою енергію можна спрямувати на досягнення власних цілей! Так вона помножиться і піде на творення важливого, а не витрачатиметься на безглузду боротьбу аж до виснаження і невідомого фіналу.
Що б Ви не робили, за що б не бралися, важливо те, заради чого Ви це робите. І якщо Ваш намір спрямований на добро, то нехай це додасть Вам упевненості у Ваших діях. Не чекайте, щоб це комусь подобалося, достатньо, щоб сподобалося Вам. То що, орієнтуватиметесь на чужі оцінки чи оберете бути вільною людиною з міцним стержнем і крилами свободи за плечима?
Практикуйте і записуйте:
Прослідкуйте за своєю поведінкою в ситуації несхвалення. Чи відмовляєтесь від своєї мети, коли не отримуєте підтримки? Чи хочете змінити цю ситуацію?
День 33
Ви народилися переможцем!
Ви перемогли темряву, коли вперше побачили світло, Ви перемогли страх, коли звелися на ноги, Ви перемагали щодня й щогодини, коли пізнавали світ на колір, запах і смак. Який там страх, коли Вам кортіло видертися на найбільшу вершину, стрибнути в найбільшу калюжу, зазирнути в найтемніший куточок? І Ви таки це робили! Хто б Вас як не застерігав, а Ваш дослідницький дух і жага до перемоги брали гору.
Але потім Ви навчилися боятися. «Не біжи, бо впадеш», «не бери цього, бо забруднишся», «вдягни шапку, бо захворієш» – невтомно повторюють дорослі, наче підігріваючи відчуття невідворотної біди. Лякалки ставали страшнішими, а бажання що-небудь спробувати слабшим. Страх відчувати біль змушує людей зупинятися.
Безперечно, страх зберігає нам життя, адже він не дозволяє ризикувати своїм тілом та потрапляти в смертельну небезпеку. Але чи не перебільшуємо ми його роль у щоденних справах? Терпіти біль від невдачі в навчанні або помилки під час іспиту – це зовсім не те, що потерпати від опіків чи ножових поранень. То чому ж деякі люди при публічному виступі відчувають те, що мали б відчувати у випадку смертельної небезпеки? Часто ми без розбору боїмося усього, що здатне завдавати хоч найменшого болю. Так і перетворюємось з переможців у середньостатистичних невдах із дуже сумнівними можливостями.
Багато підказок для успіху криється в нашому дитинстві. Тоді ми не перебільшували значення болю і не вміли йому надавати такого великого значення. Ми покладалися на свої відчуття й довіряли собі більше, ніж кому-небудь іншому (саме тому не були зручними для дорослих), а потім навчилися вірити комусь просто на слово. Не перевіряємо і не цікавимось, як живе та людина, яка завжди знає про всі небезпеки, що начебто підстерігають нас на кожному кроці, охоче роздає поради, як не треба робити, наче знає відповіді на всі запитання. Хіба не легковажність просто вірити в усе, що говорять?
І навіть поразка сьогодні не означає поразку завтра. А біль не завжди сигналізує про смерть. Часто вміння приймати маленький біль і рухатися вперед робить нас витривалими і успішними. Як у дитинстві. Пригадайте: коли Ви падали й розбивали коліна, чи вирішували, що більше не бігатимете? Що б сталося з Вами, коли після невдалих спроб Ви більше б не наважились повторити якусь дію? Не варто полишати невдалі спроби. Боріться з невпевненістю та страхами, якщо вони стають Вам некорисними й навіть шкодять. Боріться за себе, за своє краще життя! Виносьте уроки, коли робите помилки, вставайте, коли впали, і повторюйте знову, а потім знову й знов. Адже успішних людей від звичайних відрізняє кількість спроб і вміння аналізувати.
Станьте знову переможцем, як колись, у далекому дитинстві. Пригадайте цей досвід і своє задоволення! Відкиньте страхи, хіба життя не варте того, щоб прожити його у всій повноті й отримати насолоду від власних можливостей, без обмежень і безлічі рамок? Страх - не найкращий порадник. Переможці сміливі!
Практикуйте і записуйте:
Чого найбільше боїтеся? Спробуйте відкинути цей страх і здійснити те, що викликає у Вас сумнів та побоювання. Проживіть це легше. Якого страху хочете позбутися найбільше?
День 34
Вам не потрібні чужі поради. Вам потрібні власні рішення!
Поради – невдячна справа. І для тих, хто їх роздає, і для тих, хто постійно просить. Тож, якщо Ви у числі перших або других, перегляньте значення порад у своєму житті.
Що таке порада?
1) Це спроба розповісти Вам про те, що для Вас важливо. Так, як це бачить інша людина. Вона не живе Вашим життям, у неї немає Вашого досвіду, і вона не знає, що Ви хочете від свого майбутнього. Ви все ще вірите, що вона краще за Вас знає, що Вам потрібно?
2) Суб’єктивне бачення, що базується на досвіді порадника. При цьому Ви не знаєте, які висновки ця людина робила, що зрозуміла, і врешті, які цінності нею керують.
3) Одномоментне судження, без подальшої відповідальності за Ваше життя. Можливо, завтра цього порадника біля Вас уже й не буде, але з наслідками своїх дій, які Ви вчинили за порадою, доведеться зустрітися самому.
Для чого люди роздають поради?
Найчастіше тому, що так відчувають себе потрібними іншим. Самореалізація – життєва потреба, тож, якщо в інший спосіб реалізувати себе не вдалося і людина не зайнята чимсь справді важливим для неї, можна задовольнити себе фіктивним відчуттям потрібності, роздаючи поради іншим.
А для чого люди ходять за порадами?
Неприємно визнавати, але люди ходять за порадами, аби зняти з себе відповідальність. Так легше: зробити, бо мені порадили. Проте це зовсім не звільнить Вас від вирішення проблеми, а навпаки, лише згущуватиме фарби. Найімовірніше, ніхто не буде задоволений, коли людина діє за чужими порадами. Зверніть увагу, як Ваші радники живуть самі. Чи всім вони задоволені? І, якщо ще можна довіряти порадам щасливої й успішної людини (хоч такі не ходять радити іншим, а влаштовують власне життя), то порадами тих, хто сам не може впоратись із своїми проблемами, навряд чи варто користуватись. Крім того, відчуття, що Ви зробили щось не зі своєї волі не покидатиме Вас. А якщо у Вас ще й нічого не вийшло або ж ситуація погіршилася, то в додаток ризикуєте нажити ворога.
Приймайте власні рішення!
Усе, що не є Вашим рішенням, не може бути для Вас ефективним. Нехай Ваше рішення не користується популярністю, не поділяється друзями чи колегами, але Ви найкраще знаєте, як діяти у своїй ситуації. І, можливо, Ваше рішення є єдино можливим на цей час і найкращим саме для Вас.
Не давайте порад й іншим. Не беріть відповідальність за чуже життя! Адже, коли Ви щось порадили людині, ніколи не знатимете, чи саме це було тій людині потрібно, чи скористається людина Вашою порадою правильно, чи може вона робити саме так, як це зробили б Ви у тій ситуації. І не дивуйтесь, якщо у випадку невдачі Вас звинуватять, адже часто для того й звертаються, щоб при поразці був хтось ще, відповідальний за провал.
У житті відповідальних людей мінімум порад і максимум рішень. І це чесно! Частіше питайте себе, чого хочете Ви? Пам’ятайте: за Вас ніхто цього не знає краще!
А якщо спокушатиметесь дати пораду, то запитайте в себе, чи все вже вирішили у своєму житті? І подбайте про власні життєві завдання!
Практикуйте і записуйте:
Які поради найчастіше даєте людям? Чи зміниться тепер Ваше ставлення до порад? Що саме хочете змінити, якщо плануєте змінювати?
Які поради найчастіше дають Вам? Чи просите чужих порад? А чи буває так, що Ви не просили поради, але Вам її все одно дають? Як на таке реагуєте?
День 35
Більшість проблем, якщо звести до конкретики, перестають ними бути
Схиляючись до узагальнень, ми отримуємо деякі переваги – більше не напружуємось, щоб переглядати кожен конкретний випадок. Енергоекономно! Чи не так? Але, якщо після того, як Вас не послухала дитина і відмовилась виконувати завдання, Ви приймете узагальнення, що всі підлітки – ліниві та непокірні, то з одного боку – більше не доведеться нічого змінювати, це знімає з Вас відповідальність і потребу докладати зусилля (що ж поробиш, коли вони такі?), але з іншого боку – таке тавро зробить Вас нещасною людиною, яка жодним чином не може впливати на події, залишається тільки скаржитись на життя. На шальках терезів – економія енергії (що доволі зручно) і стосунки (які постійно потребують вкладення і певних ризиків).
Думаю, Ви вже здогадалися, не завжди краще вибирати те, що зручно. Успіх найчастіше приносять доволі незручні речі. А здобути один ресурс можна тільки, попередньо вклавши інший. Ризикнувши комфортом і зручністю зараз, можемо отримати більший виграш потім.
Узагальнення, хоч і економлять час та енергію, проте годяться на такому рівні: продукти, які неприємно пахнуть – швидше за все зіпсуті, не варто їсти зіпсутих продуктів. Хоч і це не завжди так. Комусь може видаватись неприємним запах цілком свіжого та їстівного продукту. Та побутовий рівень доволі часто вимагає узагальнень, це заощаджує багато часу, і ми можемо використовувати його на щось важливіше, аніж кожного дня досліджувати кожен окремий продукт і властивості його псування. Узагальнення важливі й потрібні. Але не всюди і не завжди. Добре, коли вони слугують там, де нам це корисно. Наприклад, у науці багато подібних фактів можна узагальнити. Для різних дрібних деталей створюють категорії, опис форми й властивостей. Це теж узагальнення.
Схильність нашого мозку до узагальнень важко переоцінити. Але не варто застосовувати їх до стосунків з людьми! Коли Вас обдурила одна людина, не перекидайте цей досвід на іншу. Якщо комусь Ви б не довірили відповідальну справу, це не означає, що з нею не впорається хтось інший. Через те, що на Вас агресивно реагує один чоловік, не розумно боятись усіх чоловіків. І те, що одна жінка добряче Вам нашкодила, не перетворює всіх жінок на відьом.
Якщо все узагальнюватимете, то ніколи не розберетесь зі справжньою сутністю перешкоди на своєму шляху і не зможете знайти правильного рішення. У стосунках з іншою людиною нас завжди цікавить саме вона. То до чого тут інші? А якщо ще досі сумніваєтесь, що кожна людина – унікальна, то спробуйте знайти свою копію. Чи зможете знайти когось дуже схожого на Вас? І навіть, якщо Вам це вдасться, то чи поведеться навіть дуже схожа на Вас людина в конкретній ситуації точно так само, як Ви? Якщо Ви цього не гарантуєте, то хіба можна узагальнити навіть двох людей?
Людські стосунки потребують конкретики. Не можна сказати про свою дитину, коли у Вас конфлікт, що це таке покоління і вони «усі такі». Адже Ваш конфлікт має свою причину. Знайшовши її, Ви зможете змінити ситуацію. Болючість конкретики в тому, що треба визнати правду, а це іноді буває досить непросто. Чесність вимагає зусиль, прийняття ситуації, якою б незручною вона не була. Не всі люди готові бути чесними. Але це єдиний спосіб ефективно впливати на своє життя.
Якщо звести конфлікт з дитиною до проблеми поколінь, то зможете зняти почуття провини за свої помилки і не відчуватимете, що з цим таки треба щось робити. Але тоді не розраховуйте на щирі стосунки і можливість вплинути на дитину, Ваші стосунки тільки погіршуватимуться, а відчуття безвиході посилюватиме порожнечу, такий варіант влаштує тільки тих, кому достатньо виправдовувати свої невдачі, замість того, щоб змінювати ситуацію на краще.
У будь-якому випадку, особливо, коли Вас щось не влаштовує, обов’язково зверніться до конкретності. Щоб не втонути в узагальненнях, позбудьтесь шаблонних думок (типу «усі такі»), упереджень (як усе має бути), і просто аналізуйте конкретний випадок. Коли мислимо конкретно, приходить здатність ясно бачити!
Практикуйте і записуйте:
Які узагальнення використовуєте?
Виберіть один день для того, щоб відстежити всі свої думки, які вішають ярлики людям із Вашого оточення. До чого ставитесь упереджено?
А ще проаналізуйте, які Ваші думки стосовно близької Вам людини не підтвердились? Хто перевершив Ваші сподівання?
День 36
Учитель на все життя
Такого звання для вчителя ще не придумали. Та й, мабуть, якби воно було, його мали б давати діти, коли стануть дорослими. Бо мова, звісно ж, піде не про тих, хто не змінюючи професію, усе життя пропрацював учителем, а про тих, хто залишився в душах своїх вихованців, навчив жити, творити й просто бути доброю людиною.
Щоб стати вчителем, якого діти згадуватимуть у дорослому житті, на кого орієнтуватимуться і захочуть бути схожими, не достатньо дбати лише про високі показники інтелекту, адже, як відомо, вивчити що-небудь можна в залежності від потреби на будь-якому етапі життя. Звісно, про знання треба подбати якнайраніше, є періоди, які найбільш сприятливі для розвитку пам’яті, логіки, мислення. Але не можна допустити, щоб лише це стало Вашою провідною діяльністю у шкільному житті. Не ставши гармонійною, цілісною особистістю, дитина навряд чи зможе скористатися набором інформації, щоб стати по-справжньому щасливою. Щоб Ваші учні, ставши дорослими, могли створити хорошу робочу команду, злагоджено працювали з іншими людьми, керувалися добротою та чесністю, очевидно, потрібно більше, аніж просто передавати їм те, що можна прочитати з книжок.
Ваші учні щодня повинні отримувати досвід простих людських стосунків. Вони мають бачити, як Ви вирішуєте складні ситуації, якими цінностями керуєтесь, що вважаєте важливим. У спілкуванні з Вами народжуються їхні життєві істини. Та все ж, якщо не хочете продумувати кожен крок, який мав би їм щось демонструвати, просто станьте такою людиною, якими хочете бачити своїх учнів. Бажаєте, щоб вони були активні, спостерігайте, як багато Ви самі робите. Хочете уважних, спитайте себе, чи достатньо уважні до них Ви? Хочете, щоб вони поважали інших, подумайте, чи поважаєте своїх учнів самі? Вчинки красномовніші за будь-які слова. Якщо просто говорити, діти Вам не віритимуть, потрібні Ваші конкретні дії.
Щоб бути вчителем, який залишиться в серці, через якого дитина любитиме світ і зберігатиме інтерес до навчання, Вам необхідно про дещо пам’ятати:
- Любіть життя, будьте чесні, правильно використовуйте міміку. Хороший вчитель не завжди посміхається і буває дуже вимогливим, але ним завжди керує те, що є добром для дитини
- Дбайте про доброзичливу атмосферу на уроці, уникайте негативних слів, не маніпулюйте почуттям провини. Говоріть дитині, що їй потрібно зробити, щоб ставати ще кращою
- Будьте щирі зі своїми колегами, стосунки між вами є вирішальними для дитячого вміння будувати стосунки між собою
- Зберігайте спокій, світ не завалиться, якщо дитина чогось не вивчила. За будь-яких обставин Ваші стосунки повинні бути доброзичливими
- Будь-які знання можна здобути, а от любов і душевну теплоту з книжки не отримаєш, для цього потрібні Ви
- Частіше питайте в дитини її думку з приводу запропонованої Вами теми. Проявляйте до неї інтерес. Дуже важливо, щоб дитина розвинула в собі вміння зацікавлювати своїми ідеями інших людей
- Частіше вживайте слова "я тебе розумію", це дасть Вам можливість приймати недосконалість, а дитині бути любленою безумовно
- Не переоцінюйте можливості дитини і пам'ятайте, вона ще не доросла і не може думати, як Ви. До того ж, Ви були у її віці, а вона у Вашому – ні, тому Ви її зрозумієте краще, ніж вона Вас
- Коли дитині сумно, можете посумувати з нею. Не треба насильницьким способом намагатися змінити почуття, усі вони важливі, їх треба пережити
- Любіть науку, якої прагнете навчити інших. Перейдіть від споживання (чужі поради, думки, книги) до творення (створюйте своє) і практикуйте, експериментуйте. До Вас це точно робили ті, чиїми книгами Ви тепер користуєтесь
- Кожну дитину любіть, як свою. І Вашу в цей час теж хтось любитиме. Якщо у Вас є свій досвід любові до рідної дитини, поширте його на інших, у Вас все вийде і неабияк допомагатиме справам
- Станьте самі собі вчителем і безперервно вчіть себе. Дбайте про цінності, якими живете, перевіряйте, як втілюєте їх у життя. Цього у Вас теж вчаться діти
Практикуйте і записуйте:
Подумайте, чому Ви вирішили пов’язати своє життя саме з цією професією? Чому займаєтесь цією діяльністю?
Чи завжди Ви хотіли бути вчителем, наставником? Коли з’явилось таке прагнення?
Як гадаєте, чого від Вас можна повчитися? Чим Ви корисні людству?
Чи займались би Ви своєю роботою, якби у Вас були необмежені фінансові можливості?
Якби у Вас був шанс прожити своє життя ще раз, чи обрали б знову свою професію?
День 37
Місія і рутина
У деяких людей, які в своїй професії перебувають доволі довго, виникає проблема монотонності. Повторювані дії, які виснажують, змушують переглядати відношення до своєї роботи загалом.
З одного боку, час і практика – це те, що перетворює нас на справжніх професіоналів, а з іншого – тривала праця виснажує повторюваністю дій.
Але ж, якщо професіонали з великим досвідом нудьгують на роботі, то чи здатні вони на щось велике? Чи не призведе їх таке відчуття до вигорання і нівелювання корисних навичок?
У вчительській роботі, як і в інших видах діяльності, настає час, коли треба розділити рутину та місію й зрозуміти їхнє значення у своєму житті.
Уявіть кухаря, який щодня готує їжу на своїй кухні. Щоразу він повторює все за певним алгоритмом. Його дії завжди спрямовані на одне й те саме. Мити посуд, чистити й варити продукти, доводити все до смаку – його щоденне завдання. Дії постійно повторюються. І це рутина. Доведені до автоматизму рухи, натреноване бачення порцій солі, перцю, цукру, приємний запах і вигляд страв так буденно сприймаються хорошим кухарем і таким шедевром здаються його гостям!
Що ж так мотивує хорошого господаря кухні? Насправді на наше життя впливає змістовніша мотивація, ніж отримувати премії, займати посади та відчувати самоповагу. Це те, що ми називаємо місією. Так, для кухаря мити тарілки – це робота, але робити когось щасливим, подавши прекрасну вечерю – це місія!
Місія – велична мета, життєве завдання кожного з нас, а рутина – маленькі кроки, які допомагають якнайкраще досягати великої цілі. Якщо Ви захоплені своєю роботою, полюбіть свою рутину!
Хороший учитель теж виконує свою місію. Він виховує майбутніх дорослих, робить дітей мудрими та щасливими, він є причиною їхнього подальшого успіху. Що може бути краще?
Перевірка зошитів, щоденна увага до успішності вихованців, різні види контролю, підготовка до уроків, планування, записи документації – це робота, однак стосунки з дітьми, щасливі посмішки і те, якими Ваші учні стануть у дорослому житті – це місія!
Проживайте своє життя так, щоб Вам завжди було зрозуміло, що для Вас місія, а що – рутина! Подумайте над тим, чим займались би, якщо б зникла потреба щоденно робити маленькі кроки? Чи змогли б Ви стати тим, ким є на сьогодні?
Ваша місія зробить Вас щасливою людиною, визначтесь у чому вона полягає, а рутина – допоможе досягнути великих успіхів! Скористайтесь нагодою!
Практикуйте і записуйте:
1. Яку свою роботу вважаєте рутиною? Чи втомлює вона Вас? Як гадаєте, на скільки рутина важлива у Вашому житті?
2. Що для Вас є завданням життя? У чому Ваша місія? Якою роботою Ви б займалися навіть, якби за неї розраховувались лише хлібом і водою?
День 38
Ваші знання потрібні, але чи зможете їх передати, залежить від Вас
Важливим завданням у роботі вчителя є не просто передача знань, а можливості учнів засвоювати ці знання, користуватися ними і активно вводити в практику. Ця робота не з легких і більшість вчителів, мабуть, зараз пригадають, як навіть розповідаючи тему годинами, далеко не завжди можуть розраховувати, що бодай половина учнів згадає її через рік. Більше того, учитель біології може детально пояснити процес фотосинтезу, а на наступному уроці лише троє-четверо учнів зможуть про нього розповісти. А учитель математики іноді до виснаження повторює формули й правила, проте учні можуть так і не навчитися їх застосовувати. Кожен учитель із легкістю може пригадати, як багато праці вкладає в те, що не гарантує йому успіху.
Щоб переконатись у тому, як нелегко буває передавати свій досвід, свої знання, свої думки, виконайте одну маленьку вправу. Оберіть собі людину до пари й простукайте для неї ритм відомої Вам мелодії. Ваш партнер має відгадати назву. А тоді поміняйтесь ролями. Зверніть увагу, чи хтось із Вас відгадав мелодію, задуману іншим?
У рідкісних випадках це вдається зробити. Очевидно, мелодія, яка звучить у Вашій голові, зазвичай не звучить в голові іншої людини. І те, що очевидно для Вас, зовсім не очевидно для іншої людини.
То чому ж люди з добрими намірами, великим стажем роботи, високим рівнем професійності іноді не можуть досягнути успіху? І навіть правильна постава, міміка, голос, ефективне спілкування може бути геть безрезультатним у наших намаганнях донести до людей певну ідею, а вже тим більше зробити так, щоб хтось нею активно перейнявся.
Як показує практика, ми можемо бути дуже розумними, постійно вчитися і мати все нові досягнення, але чи зможемо все це передати іншим, залежить від того, чи знаємо про особливості сприйняття іншою людиною того, про що ми говоримо. Найважливіше те, ЯК ми говоримо.
Якщо Ви готові стати тією людиною, яку хочеться слухати, тим, хто запам’ятається учням на все життя і дасть знання на довгі роки, навчіться користуватися описаними далі інструментами, які є результатом тривалих досліджень та спостережень за людьми в різних куточках світу, які стали популярними. Якщо уважно спостерігатимете за тими, хто привертає до себе увагу, яких хочеться слухати, за ким хочеться йти, віднайдете саме ці техніки, що дозволяють іншим на довго запам’ятати цих людей.
Ø Ваші пояснення мають бути простими!
Люди іноді бояться простоти, ототожнюючи її з примітивністю. Проте між цими поняттями справжня прірва. Простота – це лаконічність, уміння говорити коротко про головне. Якнайпростішими реченнями є прислів’я, але їх точно ніхто не назве банальністю. Їх добре запам’ятовують люди в різному віці, незважаючи на рівень інтелекту й бажання утримувати їх в своїй пам’яті. Прислів’я та приказки дивують своєю величчю багато поколінь людей і геніально описують кількома словами все те, про що можна було б говорити годинами. Тай навряд чи довгі лекції могли б бути такими ефективними, як ці короткі фрази, які люди розгадують усе життя і розповідають своїм дітям.
Якраз вміння застосувати простоту вказує, на скільки людина сама розуміє те, про що говорить. Адже той, хто глибинно володіє темою, може перенести її в будь-яку сферу життя і пояснити буквально на пальцях.
Навчіться спрощувати те, у чому Ви досягли складності, адже там, де Ви зараз, не перебувають ті, кому Ви пояснюєте, а Ви вже були на їхньому місці. Нехай це додає Вам наснаги, адже Ви тепер варті того, щоб за Вами йшли інші, але їх ще треба вміти вести! Розставте пріоритети, визначтесь із тим, що найважливіше у Вашій темі та яким має бути результат. Якщо маєте намір, мету і план, зможете імпровізувати, аби досягти того, що вважаєте справді головним.
Ø Навчіться дивувати інших!
Якщо хочемо, щоб нас слухали, треба вміти утримувати увагу співрозмовника. І, звісно, її не можна вимагати, але можна навчитися увагу привертати. Людина швидко адаптується, але вона реагує на зміни. Тож не лише зміною виду діяльності, перепадами в інтонації, мінливими картинками, але й порушенням стереотипів, йдучи проти очікувань слухачів, можна неабияк здивувати їх.
Коли люди здивовані, вони роздумують над тим, що відбувається і намагаються шукати відповіді. Щоб викликати здивування, треба порушити очікування, бути трохи спонтанним та непередбачуваним. Ваші висловлювання повинні містити маленькі загадки, щоб діти, як науковці, постійно намагалися її розгадати.
Від здивування переходьте до формування стійкого інтересу. Наприклад, учитель географії може почати з картинок, на яких зображені наслідки землетрусу, готуючи учнів до обговорення тектоніки плит. А вчитель математики розмову про подорожі літаком може звести до теми координат.
Ø Практикуйте конкретність!
Конкретність завжди зрозуміла й доступна. Що краще: описувати загалом якусь людську рису характеру чи знати людину, якій ця риса притаманна? Легше запам’ятати якісні та кількісні характеристики чи побачити велике червоне яблуко, щоб зрозуміти, як має виглядати хороший плід? Ви вже, напевно, здогадалися, що краще побачити одну картинку, ніж абстрактно описувати якийсь предмет чи явище.
У процесі навчання ми все більше узагальнюємо та користуємось абстракціями, але починати варто з конкретностей. Щоб навчити людину ремонтувати якийсь механізм, треба взяти його в руки і показати конкретні деталі, малоймовірно, що Вам вдалося б досягнути такого успіху, безкінечно читаючи інструкції по користуванню ним.
Зрозуміти дію легше, ніж усвідомити стратегію. Учні намагаються запам’ятати, чи для дихання земноводних тварин потрібна волога, а вчитель біології мислить з огляду на перехід тварин з водного в наземне середовище, розуміючи еволюцію живих організмів. Ми легко втрачаємо усвідомлення того, що висловлюємося абстрактною мовою експерта, але наші учні поки що тільки на початку цього шляху. Конкретно говорити про те, що ми вивчали роками, буває доволі складно, та щойно ми звернемо на це більше уваги, як вдячна аудиторія добре запам’ятає те, що ми хочемо донести.
Ø Інформація, якою оперуєте, має бути достовірною!
Щоб про Вас пам’ятали, треба щоб Вам вірили! Якщо розповідатимете про те, чому не можна довіряти, навряд чи Вас слухатимуть. Наша інформація повинна бути такою, щоб її можна було перевірити. Для цього можна скористатися мовою цифр, певною статистикою з приводу Ваших слів. Але сухі цифри не запам’ятовуються, тож важливий контекст.
Якщо цифри у Вашому випадку застосувати неможливо, скористайтеся деталями. Можете привести якийсь приклад або розповісти про випадок із життя вченого, що дослідив явище, про яке говорите. А можна розповісти про те, як хтось уже скористався знаннями, які Ви пропонуєте й що з цього вийшло. У всякому разі, деталі підвищують достовірність та інтерес до інформації, показують Ваш високий рівень знань і дозволяють встановити причинно-наслідкові зв’язки.
Але є й інший спосіб. Вірять тим, кому довіряють. Вам можуть повірити навіть без цифр, статистики та деталей, якщо Ви стали авторитетом для дітей, яких навчаєте. Якщо Ви не давали приводу їм сумніватися у Ваших словах, якщо те, що Ви говорите не суперечило тому, що Ви робите, у Вас є всі шанси завоювати довіру і не доводити учням щоразу свою правоту. Ми з легкістю схильні довіряти тим людям, на яких хочемо бути схожими.
Ø Користуйтесь емоціями!
Не сподівайтесь, що якщо навчитесь бездоганно контролювати емоції та не виявлятимете їх при дітях, досягнете хорошої взаємодії з ними. Адже емоції якраз і є тим місточком, що дозволяє стати людям близькими. Ми здатні відчувати один одного. У дітей теж не треба формувати емоцій з чистого листка, достатньо лише скористатись попереднім досвідом.
Частіше наголошуйте на особистій вигоді учня від знань, які пропонуєте. А якщо це не спрацьовує, то є речі, які людина здатна зробити для інших навіть, якщо не хоче їх робити для себе. Наголосіть на вигоді для сім’ї, школи, держави.
Застосовуйте асоціації. Робіть акцент на особистостях. Створіть зв’язок між тим, що дітей хвилює і тим, що поки що їх не цікавить. Якщо досягнете цієї майстерності, зможете легко переходити від попереднього дитячого досвіду до того, чого їх треба буде навчити. Це зв'язок, який сполучає відоме з невідомим. Так навчання стає цікавим і завжди хочеться переходити на новий рівень. Сміливіше користуйтесь емоціями, спрямовуйте думки учнів від того, чим вони займаються, до того, чому вони цим займаються.
Ø Розповідайте історії!
Вони надихають і асоціюються з розвагами. Хто ж не любить слухати історії? Ми переймаємось ними, уявляємо себе на місці того чи іншого героя, моделюємо ситуації.
Звісно ж, не можна всі пояснення звести до історій, але правильно підібраний сюжет до нашої теми змушує людей надихатися й діяти! Одна історія може бути ефективнішою, ніж тисячі настанов. Якщо розповісте про знаменитого винахідника, що створив економний новітній двигун автомобіля, застосувавши формули з математики й фізики, то не доведеться багато говорити про потребу вивчати наукові закономірності.
Далеко не завжди треба спеціально розшукувати особливі історії. Вони народжуються щодня навколо нас. Багато близьких нам і знайомих людей доволі часто здійснюють справжні подвиги. Будьте уважніші до людей навколо й історії завжди буквально переслідуватимуть Вас. А якщо скористаєтесь власним прикладом або прикладом знайомих для Ваших учнів людей, то ці історії неабияк надихатимуть їх до дії.
Практикуйте і записуйте:
Сплануйте свій наступний урок так, щоб застосувати, як мінімум, три вищеописані техніки. Якщо буде складно, почніть з однієї, а тоді додавайте інші. Якщо одночасно використовуватимете декілька інструментів зацікавлення, Ваші уроки стануть справжньою насолодою для учнів. Спробуйте! Результат зафіксуйте. Оцініть, на скільки ефективним вийшло Ваше пояснення.
Немає коментарів:
Дописати коментар